Ъ: Українські телеканали переходять на іноземні формати

Як пише газета, цього вимагають глядачі - програми, зняті за кордоном, з кожним роком дивляться все гірше, а власне виробництво дозволяє каналам утримувати цільову аудиторію.

"Протягом останніх десяти років українські канали купували, в основному, готові програми, переважно з Росії. Але у 2008-2009 роках ми почали серйозно освоювати іноземні формати", - говорить генеральний директор групи 1+1 Олександр Ткаченко.

Першим закордонним форматом на українському телебаченні вважається Who wants to be a millionaire? - Програма вийшла в ефірі Студії 1+1 під назвою Перший мільйон у 2000 році. Але, як пише видання, тоді до іноземних форматів зверталися рідко - за дев'ять років було куплено в цілому 40 програм, зазначають у продакшн-компанії WeiT Media (володіє ексклюзивними правами на адаптацію в СНД форматів найбільшого світового виробника Endemol).

За даними КоммерсантЪ-Украина, справжній бум почався у 2010 році: за останні півтора роки найбільші канали придбали 47 іноземних форматів. Причому попит виявився настільки великий, що телеканали почали купувати навіть ті формати, які вже виходили в українському ефірі: Інтер влітку показав шоу Мільйонер. Гаряче крісло за форматом Who wants to be a millionaire?, А СТБ зняв Танці з зірками за форматом Dancing with stars - відповідне шоу виходило на 1+1.

Більша частина українських адаптацій - це розважальні шоу (програми на основі 81 із 87 форматів транслювалися в ефірі найбільших каналів). Як пише видання, це пояснюється популярністю даного формату: у рейтингу 25 найбільш популярних програм у 2010-2011 роках дев'ять є розважальними, зазначають у дослідницькій компанії GfK Ukraine (дослідження по аудиторії "люди у віці від 18 до 54 років").

Купівля вже готової ТВ-програми обходиться каналу у два-три рази дешевше, ніж її адаптація або виробництво у власному форматі, кажуть у телекомпаніях. Але така програма збирає набагато меншу аудиторію, а канали зацікавлені у високих рейтингах - від цього залежать обсяги продажів реклами, що дає основний прибуток, пише газета.

Найпростіший спосіб збільшення національного контенту - адаптація іноземних форматів. Вартість формату, за оцінками WeiT Media, займає близько 7% всіх витрат на виробництво продукту.

Завдяки переходу до купівлі форматів українські канали стали менш залежні від закордонних постачальників контенту, у першу чергу російських, констатує КоммерсантЪ-Украина. Уже зараз частка власного виробництва в ефірі українських каналів становить 37% (дані WeiT Media), для порівняння, у Чехії - 42%, у Польщі - 70%. Багато в чому це відбувається за рахунок адаптацій, що становлять близько 37% розважальних програм та серіалів.