Корреспондент: В Україні приватні лабораторії підкуповують лікарів і обманюють пацієнтів
Новий заробіток українських медиків - направлення пацієнтів у приватні лабораторії. За одну таку "путівку", за словами Віктора Сердюка, віце-президента Всеукраїнської Ради захисту прав та безпеки пацієнтів, вони отримують 10-30% вартості аналізу. Таким чином, доктор зі стабільною кількістю хворих заробляє не менше 2 тис. грн. на місяць в додаток до свого скромному заробітку, зазначає видання.
У Анни Луньової, головного позаштатного спеціаліста з питань клінічної лабораторії та діагностики МОЗ України, своя математика: близько 30% досліджень в приватних центрах необґрунтовані, а 35-40% їх аналізів тут же дублюють, коли пацієнта кладуть в стаціонар. При цьому достовірність результатів навіть у дорогих лабораторіях, зауважує Луньова, ніхто не гарантує.
Як розповіла Луньова Корреспонденту, дороге обладнання ще не гарантія якості. Мовляв, все може піти нанівець, якщо використовувати дешеві реагенти і найняти некваліфікованих фахівців.
Халатному відношенню до діагностики сприяє і українська законодавча база. Наприклад, для відкриття лабораторії, за словами Олександра Хейломського, голови Всеукраїнської асоціації клінічної хімії та лабораторної медицини, достатньо придбати необхідні документи і проводити дослідження хоч вдома на кухні.
"З перевіркою атестаційна комісія все одно прийде тільки через два роки після відкриття лабораторії", - додає він.
"Туди неможливо потрапити. Перевірити їх діяльність можна тільки з прокурором", - скаржиться Луніна.
До нездорової атмосфери на ринку веде і боротьба лабораторій за кількість пацієнтів - тому комерційні діагностичні центри і йдуть на поклон до лікарів. Якщо ж стати популярним місцем все ж не вдається, витрати оптимізують: застосовують дешеві реагенти, беруть на роботу некваліфікованих фахівців - їм можна платити менше, - а ціни на послуги залишаються колишніми, зазначає Корреспондент.
Про тих, хто зіштовхнувся зі схожою проблемою, і методи боротьби з помилковими діагнозами читайте на сторінках № 12 журналу Корреспондент за 3 квітня 2009 року.
