Lenta.ru: Загриз

До парламенту Володимира Огризка викликали не звільняти, а для того, щоб він звітував з питання про розділ з Румунією шельфу Чорного моря навколо острова Зміїний. Те, як була проведена межа зон виняткових економічних інтересів, викликало шквал захоплення в Бухаресті. Хоча у МЗС, який вів цю справу, відразу ж назвали рішення Міжнародного суду ООН в Гаазі справедливим, та в Україні мало хто в це повірив: більшість спостерігачів зійшлися на тому, що відомство Огризка здало румунами частину української території.

Однак під час обговорення міністр нагадав й інші результати роботи його відомства: беззубість під час газового конфлікту з Росією, в’ялу роботу МЗС під час кризи із захопленням судна Фаїна сомалійськими піратами, повний розвал відносин з Москвою, який обернувся в підсумку в скандальну загрозу вислати з України посла Віктора Черномирдіна.

При цьому значне похолодання в російсько-українських відносинах не відгукнулось помітним пожвавленням контактів із Заходом. МЗС продемонструвало нездатність домовитися з Євросоюзом про скасування в'їзних віз для громадян України або хоча б полегшити режим їх отримання, угода про асоційовану участь України в ЄС набула всіх ознак морквини, яка висить на паличці перед віслюком, а історія з наданням Києву Плану дій щодо вступу в НАТО взагалі заглухла на невизначений час.

Навіть "коник" Огризко - кампанія за визнання у всьому світі Голодомору "геноцидом українського народу" - вагомих плодів не принесла. Більш того, часом вона стала набувати анекдотичної форми - на зразок оформлення відповідного визнання на рівні напівсільських поселень у португальській глибинці.

Кращими друзями України за час роботи Огризка міністром стали Грузія, Польща і прибалтійські країни. При цьому основою для їх дружби з Україною виявилися не стільки розвинуті економічні зв'язки, скільки загальне критичне ставлення до Росії та її керівництва, чого, загалом, вони й не приховували.

Навіть США, які при Джорджі Буші всіляко демонстрували підтримку зовнішньополітичному курсу Віктора Ющенка, який проводив Огризко, з приходом до влади Барака Обами явно охололи до українських справах: своїх проблем вистачає.

Таким чином, ані у європейському, ані у американському, ані у російському напрямках своєю роботою глава МЗС похвалитися особливо нічим. Але й усередині країни зі вступом в цю посаду в грудні 2007 року він встиг багатьом набриднути.

Українські комуністи і Партія регіонів - записні противники Огризко: їх категорично не влаштовувала однозначна орієнтація глави МЗС на Захід, його нестримне прагнення до НАТО та систематичне руйнування відносин з Росією.

Заклики відправити міністра у відставку з їхнього боку лунали чи не з дня його вступу на посаду.

Проте останнім часом Огризко встиг насолити і тим, хто вважався його природними союзниками: орієнтованим на Захід прем'єр-міністру Юлії Тимошенко та президенту Віктору Ющенку.

Главу держави, якому Огризко зобов'язаний своїм злетом, схоже, стала турбувати занадто активна антиросійська позиція глави МЗС. Так, у грудні 2008 року президент України розпорядився створити орган, який отримав назву "Міжвідомча стратегічна група з українсько-російськими відносинами". Цій структурі було доручено представляти інтереси України та її президента на переговорах з Росією. Причому голову МЗС до складу групи не ввели.

Пояснення тому цілком очевидно: Огризко до цього часу встиг наломати таких дров у відносинах з Москвою, що його, по суті, було усунуто від роботи на цій ділянці.

Навряд чи такий жест може свідчити про повну довіру міністру з боку президента.

Але грянула "газова війна" з Росією, а за нею - черговий виток загострення у відносинах Ющенка та Тимошенко. І тут Огризко знову зумів "відзначитися". Як стало відомо українській пресі, а потім - усім зацікавленим, у посольства України по всьому світі з МЗС було розіслано циркуляр, який зобов'язує дипломатів до того, щоб вони виставляли прем'єр-міністра України та її дії в невигідному світлі.

Можливо, у світовій практиці і були подібні прецеденти, але їх вдавалося тримати в таємниці. Щоб МЗС будь-якої країни набріхувало на прем'єр-міністра цієї ж країни керівникам інших держав - це типово українське ноу-хау, щось на зразок сала в шоколаді.

Як би там не було, за результатами цієї історії Огризко нажив собі ще одного недоброзичливця в особі Юлії Володимирівни. А люди, які перейшли дорогу українському прем'єру, як правило, починають потім гірко шкодувати про скоєне. Що-що, а отруювати їм життя, вона вміє.

Це і було блискуче доведено 3 березня: навіть об'єднаними зусиллями фракції КПУ і Партії регіонів не змогли б набрати необхідний мінімум - 226 голосів для звільнення Огризка. Однак, так співпало, що нелюбов до глави МЗС несподівано запалала в 49 членів фракції БЮТ. Їх голоси і стали вирішальними - під радісний свист і улюлюкання комуністів і "регіоналів" спікер Ради Володимир Литвин оголосив, що рішення про відставку голови МЗС прийнято: "за" проголосували 250 депутатів.

Прихильники Ющенка і Огризка з блоку НУНС після голосування оголосили, що 49 соратників Юлії Володимирівни ледве не продалися Москві, і зажадали у неї відповіді.

У самому БЮТі виявилося деяка нерозбериха: багато депутатів, схоже, цілком щиро не були в курсі, що частина їх одноблоківців збирається "валити" Огризко. Однак керівництво фракції оголосило: в усьому винен сам глава МЗС. Він, мовляв, настільки погано і непрофесійно працює, що навіть партійна дисципліна не змогла утримати частину бютівців від натискання кнопки "за".

Сама Юлія Володимирівна висловилася ще цікавіше. 
 
Спочатку вона поспівчувала тим, хто голосував проти міністра: "Я розумію мотивацію і обурення деяких наших депутатів. Таким чином вони публічно висловили незгоду з непрофесійною діяльністю міністра. Вони не згодні з тим, що міністр закордонних справ дозволяє собі розсилати за кордон циркуляри, які ганьблять прем'єр-міністра , український уряд і державу. У цьому я не тільки розумію, але й де-то поділяю їх обурення". Виходить, що правильно зробили. Але не зовсім.
"Однак сьогодні, коли політична ситуація в країні невизначена, а економічна - важка, я б радила депутатам знаходити в собі сили для приборкання образ і гніву і не давати волю емоціям", - пожурила колег прем'єр.

Завершуючи тему, Тимошенко пообіцяла, що "особисто поговорить з депутатами зі своєї фракції, які проголосували за відставку Огризко. Яким буде характер цієї бесіди - залишається тільки здогадуватися.

Тим часом Ющенко, коментуючи результати голосування в Раді, сказав, що вважає відставку голови МЗС "необґрунтованою", але, тим не менш, "визначиться з кандидатурою на посаду міністра закордонних справ чітко в межах своїх конституційних повноважень".

Чи буде боротися президент за Огризко - велике питання. Адже поява нової особи дасть можливість Ющенко спробувати заново побудувати відносини з Москвою і списати на "поганого міністра" інші провали у зовнішній політиці, за яку, за законом, на Україні відповідає президент країни.

Сумувати за Огризко будуть, напевно, найстійкіші українські націоналісти, яких Огризко регулярно тішив антиросійський випад, та американські дипломати, які звикли до його прихильності і повного розуміння їх позиції.