Newsweek: Житниця перетворюється на немічну країну
У морозну листопадову ніч 2004 року Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко стояли перед вбраним у помаранчевий колір натовпом на київському Майдані Незалежності та обіцяли своїм прихильникам новий чудовий світ. Він говорив про нову Україну – союзника Європейського Союзу, а не Москви, вільну від фальсифікацій виборів по-російськи та кланового капіталізму, зі свободою слова, свободою виборів і прозорими ринками. "Моє серце розривається, коли я бачу, як влада розграбовує багатства цієї країни, - говорив Ющенко півмільйону людей, які не побоялися дощу зі снігом, щоб виступити проти старого корумпованого режиму. – Європа показала нам, чого можна досягти за допомогою солідарності, толерантності та взаєморозуміння". Нову Україну, додав він, "поважатиме і Схід, і Захід".
П’ять років потому обіцянки Помаранчевої революції звучать як порожні слова. Демократія, безумовно, процвітає – але замість стабільності і добробуту, "помаранчеві" революціонери і їхні західні цінності не принесли, здається, нічого, крім хаосу і катастрофи. Роки після історичної промови Ющенка характеризуються нестабільними політичними коаліціями та невпинними чварами між Ющенком (теперішнім Президентом) і Тимошенко (Прем’єр-міністром). Рейтинг Ющенка, який згідно з опитуваннями становить 2,7%, робить його, напевне, найбільш непопулярним лідером у світі. Україна та її лідери втратили довіру тих, хто мали стати їхніми європейськими союзниками, а їхній великий сусід на сході продовжує дивитися на країну покровительським імперським поглядом. Тим часом обіцяний вільний ринок завдав Україні майже смертельного удару. З 2000 року щорічне зростання ВВП країни складало в середньому 7%. Але у 2009 році, за прогнозами Standard & Poor's, очікується падіння у 20% – такі показники перетворять Україну на найбільшу жертву рецесії серед розвинутих країн світу. Окремі аналітики побоюються, що слабка банківська система країни може взагалі рухнути, знищивши заощадження і ще більше ускладнивши економічне відновлення.
З одного боку, занепад в Україні не має нічого спільного з помилками влади. Більше 40% економіки залежить від експорту алюмінію і сталі – спадщини планової економіки радянських часів. Внаслідок світової рецесії і попит, і ціни на метали впали на 50%, позначившись на експорті України. Але погане керівництво значно, значно погіршило ситуацію. Паулюс Кунчінас, регіональний аналітик Oxford Business Group, каже, що Україна має "найгірший тип демократії" - у полоні популізму і бізнес-інтересів. Дійсно, всі провідні політичні лідери мають сумнівні зв’язки з українськими олігархами і часто здається, що вони більше переймаються звинуваченнями один одного в корупції, ніж вирішенням проблем країни. "Усе це тактика і жодної стратегії, - каже Кунчінас. – Кожен дбає про короткострокову вигоду".
Виборці вважають Ющенка найгіршим з усієї компанії, якщо судити за рейтингами його популярності, і навіть чимало його найстійкіших союзників розчарувалися. Колишній міністр економіки та старий особистий друг Президента Сергій Терьохін згадує, як вони колись годинами говорили про реформування і демократизацію України, але замість того, щоб довести справу до кінця, Ющенко розсварився з Тимошенко у 2005 році і розпустив її уряд. Тепер багато хто вважає, що він весь свій час присвячує обстоюванню своїх кланових бізнес-інтересів, а не керує країною. "Жодна з наших колишніх мрій не здійснилася", - каже Терьохін.
Промовистим свідченням поганого управління з боку Ющенка стало вирішення питання поставок імпортованого країною природного газу, який забезпечує 70% потреб України в енергоресурсах. Державна газова компанія України "Нафтогаз" продає споживачам газ за цінами, нижчими за ринкові, і держава покриває різницю – це величезний тягар для державного бюджету. Із боргами більше ніж на 3,5 млрд. дол. і прогнозованими на цей рік збитками на ще 3,5 млрд. дол., "Нафтогаз" минулого місяця ледве назбирав необхідну суму, щоб заплатити своєму основному постачальнику – російській державній енергетичній компанії "Газпром". Скасування пільг та зобов’язання українських споживачів (включно з підприємствами, що належать олігархам) платити за газ повну ціну, дозволило б Україні збалансувати бюджет, але і Ющенко, і Тимошенко поки що блокують цей крок, який буде непопулярним серед електорату. Ще гірше те, що Ющенко відмовлявся від проведення розрахунків між українським газовим монополістом і "Газпромом" напряму – на користь такого тіньового посередника як "РосУкрЕнерго", компанію, що частково належить давньому союзнику Ющенка Дмитру Фірташу. "Ющенко був батьком схеми "РосУкрЕнерго", але він брехав усім і загубився у своїй брехні", - каже Михайло Погребинський, політичний аналітик, який працював на суперника Ющенка.
Коли є стільки ознак безладу нагорі, не дивно, що Європа дивиться тепер упередженим поглядом на Україну. Київ має довгий послужний список порушених фінансових обіцянок, внаслідок чого Брюссель обережно ставиться до подальшої фінансової допомоги – тим більше, що ЄС має вирішувати проблеми власних підкошених економік. Репутація України як транзитної країни для газопостачання також дуже зіпсувалася після того, як суперечки між "Нафтогазом" і "Газпромом" призвели до перебоїв у поставках газу, внаслідок чого жителі Східної Європи були змушені мерзнути. Членство в ЄС – і в кращі часи віддалена перспектива – тепер виглядає як ніколи маловірогідним для України. А Німеччина і Франція, які давно скептично ставляться до устремлінь Києва в НАТО, зайняли ще жорсткішу позицію.
Але ризики, в разі якщо Україну покинуть напризволяще, залишаються великими. Подальше падіння української валюти – починаючи з жовтня, курс гривні вже впав на 50% по відношенню до долара – і занепад банківської системи стане катастрофою для малого і середнього бізнесу – тобто підприємств, яких країна потребує щоб зменшити залежність від металургії. Зростання безробіття, скоріше за все, викличе суспільний неспокій та хвилю еміграції, що дестабілізує слабкі економіки сусідів України з ЄС. Це також допоможе Росії, яка намагається використати кризу для відновлення свого впливу в Україні. Минулого тижня міністр фінансів Росії підтвердив чутки про позику обсягом 5 млрд. дол., по яку цього року звернулася Тимошенко, посиливши побоювання, що Європа, можливо, відкриває двері для російського впливу в регіоні. "Дозволити державі, що з ентузіазмом прагне вступити в ЄС і НАТО, здатися заради кількох мільярдів доларів – це "інший тип морального ризику", - каже один з провідних західних дипломатів у Москві. – Висновок такий – треба підтримувати своїх друзів… інакше нових друзів у вас не буде".
Наразі дехто вже почув цей "месидж". Незважаючи на побоювання окремих найбільших країн Європи щодо надання позик своїм сусідам, ЄС скоріше за все додасть коштів до позики МВФ обсягом 16,4 млрд. дол., якщо угоди буде досягнуто. Європейський банк реконструкції та розвитку повідомив, що також планує цього року інвестиції на 1 млрд. євро. "Стабільність України дуже важлива для майбутнього всієї Європи, - каже президент ЄБРР Томас Міров. – Ми не повинні дозволити їй стати "нічийною землею".
Українці, здається, збираються зробити все, щоб цього не сталося. Опитування демонструють глибоку і дедалі більшу відданість Європі, а не Москві, і очевидно, що українці надають перевагу справжній демократії, хоч і безладній, перед більш штучно стабільним зразком авторитарного капіталізму по сусідству. Насправді, "усе, що зробила Росія протягом останніх п’яти років – це підштовхнула Україну ближче до НАТО і Європи", - каже пов’язаний із Кремлем політичний аналітик Станіслав Бєлковський. Наприклад, в українському парламенті вже немає проросійських депутатів, і навіть Віктор Янукович, підтримуваний Кремлем кандидат у президенти на виборах у 2004 році, вже не займає промосковську позицію.
Більше того, незважаючи на стрімкий економічний занепад, протести в Києві були переважно незначними і спорадичними – звісно, навіть і близько не такого рівня, як хвиля накопиченого незадоволення, що сколихнула країну в 2004 році. Навіть близьке банкрутство банків "Родовід" і "Надра", які заморозили депозити, конфіскували платіжні картки і заблокували грошові перекази, ще не викликали масового народного гніву. Мовчазна реакція Києва на протести зробила Україну більше схожою на уражену страйками Францію, ніж на сусідню Росію, де спроби протестів за останні місяці були придушені силами спеціального призначення, а підрозділи спецслужб знімали демонстрації на камеру.
Але враховуючи наближення виборів цієї осені, навряд чи спокій триватиме довго. Суворі вимоги МВФ щодо дефіциту бюджету означатимуть серйозне скорочення державних видатків – насамперед, субсидій на газ. У Національного банку незабаром може не вистачити резервів для підтримки курсу валюти, тому подальше падіння гривні вірогідне, і це розлютить тисячі українців, які мають валютні кредити, які агресивно рекламувалися західними банками. Результат – подальше розчарування в Ющенку та політиці розбрату, що мала місце після Помаранчевої революції. Вже 80% українців кажуть, що надають перевагу "сильному лідеру" і кандидат, який має найбільше шансів, – Тимошенко, здається, готова взяти на себе цю роль.
Як і її співвітчизники, вона не відвернулася від демократичних цінностей Помаранчевої революції. Але покинула відразливий тепер бренд – більше не називає себе "помаранчевим" політиком, а натомість політиком "білого серця", щоб підкреслити свою антикорупційну політичну платформу. Але затягування пасків, що чекає на країну, може лише зробити Україну сильнішою – і можливо, одного дня принести їй стабільність та процвітання, обіцяні "помаранчевими" революціонерами.
У підготовці статті брала участь Анна Нємцова (Москва).
