Ведомости: Рахунок 2:1

Російське керівництво дуже емоційно відреагувало на укладення декларації між Україною та ЄС щодо модернізації газотранспортної системи (ГТС) України. Міністр енергетики Сергій Шматко і заступник голови правління Газпрому Валерій Голубєв зі скандалом покинули конференцію у Брюсселі.

Прем'єр Володимир Путін по гарячих слідах висловив співчуття: "Якщо інтереси Росії будуть ігноруватися, то ми будемо змушені почати переглядати принципи наших відносин". Президент Дмитро Медведєв на засіданні Ради безпеки присвятив окремі слова ситуації, запропонувавши перенести заплановані на наступний тиждень російсько-українські консультації. Путін підтримав пропозицію.

А на консультаціях повинне було розглядатися питання про кредит Україні у розмірі $ 5 млрд. (що гарантує платежі Нафтогазу Газпрому). Тобто Росія в покарання Україні вирішила "підвісити" виділення кредиту.

Реакція була швидкою, гострої і дорогою. Чому?

Декларація України і ЄС передбачає кредити (на суму $ 2,5 млрд.) на модернізацію ГТС за умови прозорості транзиту, можливості контролю за витратою коштів і доступу до труби. ГТС України знаходиться не в кращому стані, в останні роки там бували серйозні аварії, і технічна необхідність модернізації безперечна. Російських керівників образило те, що домовленість двостороння і без участі Росії.

І хоча підписаний рамковий документ, а український прем'єр Юлія Тимошенко і представники ЄС вже висловилися в тому дусі, що декларація не закриває для Росії можливості участі в модернізації ГТС, та все-таки те, що сталося - болючий удар по найдорожчому, що є у російського керівництва з 2005 р ., - ідеї енергетичної наддержави.

В основі її - забезпечення енергетичної безпеки через контроль над розподільними мережами та укладання довгострокових двосторонніх договорів про постачання газу. У 2006 р. Газпром навіть висував Європі ультиматум, пообіцявши у відповідь на перешкоди у купівлі європейських активів перенаправляти поставки на інші ринки.

Щодо найближчих сусідів-транзитерів контроль за мережами взагалі став найважливішим пунктом порядку денного керівництва країни, що обіцяє прямий політичний вплив. У Білорусії контроль було отримано. Україні такі угоди пропонувалися неодноразово.

Наприклад, у 2007 р. Володимир Путін запропонував Україні газові активи в Росії в обмін на доступ до управління ГТС для Газпрому, що викликало серйозний скандал у Києві. На даний момент ГТС законодавчо закріплена у державній власності України. Під час останньої газової війни в січні 2009 р. Путін в інтерв'ю німецькому каналу ARD говорив про готовність Росії брати участь у приватизації української ГТС. Не виключено, що концептуальна можливість кроків у цьому напрямку обговорювалась при укладанні угоди про ціни на газ.

До того ж важка економічна ситуація в Україні та неефективність її керівництва ніби створювали передумови для того, щоб здати останній рубіж оборони. Швидше за все, в Росії розглядали два варіанти "здачі" ГТС: оптимальний - Газпрому, найбільш ймовірний - міжнародному консорціуму з участю Газпрому. Ідея такого консорціуму теж не нова, в 2003 р. він існував у форматі Україна - Росія - Німеччина, але тільки на папері.

І тут така неприємність. Україна "здала" ГТС одній Європі. Європу можна зрозуміти: постійні газові війни привели її до висновку, що ні Україні, ні Росії довіряти не можна, а краще закуповувати весь газ на російському кордоні. Така можливість виходить з нинішньої декларації.
Український прем'єр Юлія Тимошенко отримала чергові 15 хвилин слави, порівнявши ситуацію з перемогою футбольного Шахтаря над ЦСКА (за сумою двох матчів - 2:1). Україна і ЄС проти однієї Росії - теж виходить 2:1. Залишаються ще переговори про російський кредит. Його політичною умовою, за повідомленнями низки ЗМІ, був "нульовий варіант" по закордонній власності СРСР (тобто Україна знімає свої претензії на її частину). Так що кредит Україна, можливо, отримає. Але за наддержаву образливо.