Lenta.ru: Росія завдає удар у відповідь

Причому уже з перших залпів стало зрозуміло: нова "газова війна" буде довгою та кривавою, а її результат зовсім не очевидний.

Бліцкриг по-київськи

Вдалим для Москви початок бою не назвеш: російське керівництво, заколисане яскравою дружелюбністю частої своєї гості - Юлії Тимошенко, 23 березня пропустило блискавичний і нищівний удару в спину. Саме так, якщо вірити українській пресі, в Кремлі розцінили той факт, що саме вона підписала злощасну декларацію.

"У Кремлі вважають, що Тимошенко їх "кинула". Путін їй повірив, хоча йому і говорили, що вірити Юлі не можна. Зрозуміло тому, що ВВП такий злий тепер саме на Тимошенко", - заявило джерело газети Сегодня в дипломатичних колах.

Зрозуміти хворобливу реакцію російського керівництва можна: в останні місяці Москва не шкодувала ні сил, ні грошей на підтримку Тимошенко у її протистоянні з Віктором Ющенком. Заради неї в Кремлі відправили в запас старого свого фаворита - Віктора Януковича.

Газпром переуступив борг RosUkrEnergo Нафтогазу, щоб допомогти українському прем'єру роздобути гостро необхідні їй 11,5 мільярдів кубометрів газу. Тому ж Нафтогазу "пробачили" (правда, тільки на словах) штрафи за недобір газу в першому кварталі. А самій Юлії Володимирівні дали зрозуміти, що вона може отримати кредит у п'ять мільярдів доларів для порятунку бюджету країни, що тріщить по швах.

І тут - таке! Вона, пером Ющенка, якого, до речі, в Кремлі навіть бачити не хочуть, підписує документ, який загрожує не аби чому, а "енергетичній наддержавності" Росії.

У Москві, очевидно, до останнього моменту не вірили, що від Тимошенко можна очікувати такого удару. Конференції, на якій було підписано декларацію, спочатку не надали особливого значення, потім довго вирішували їхати на неї чи ні. Зрештою приїхали. Як з'ясувалося - тільки для того, щоб стати свідками підписання "смертного вироку" стратегічним планам Газпрому, а потім образитися, розвернутися і демонстративно піти.

Вона, пером Ющенка, якого, до речі, в Кремлі навіть бачити не хочуть, підписує документ, який загрожує не аби чому, а "енергетичній наддержавності" Росії

Півдня після цього в російській столиці цю подію не коментували. Мабуть, читали документ, лякалися, перечитували ... і починали готувати план відповідного удару.

Перший європейський

Першим реакцію Росії озвучив прем'єр-міністр Володимир Путін. Він пригрозив "зміною ставлення" до європейських інвесторів.

"Це стосується вугілля, атомної енергетики, електроенергетики, куди європейські компанії зробили величезні капіталовкладення, що вимірюються мільярдами доларів. Це стосується, зрозуміло, видобутку нафти і газу, це стосується транспорту", - сказав Путін. При цьому він нагадав, що Росія закуповує в Європі тільки газотранспортного обладнання на 26 мільярдів доларів.

Євросоюзу дали зрозуміти, що, заступившись за Україну, він ризикує втратити для себе Росію, чого в Брюсселі та інших столицях звичайно, не хотіли б. Причому, судячи з подальших виступів російських керівників, у разі завзяття ЄС можуть запропонувати жорсткий варіант: "Або вони, або ми". У ситуації, коли справа стосується майбутнього Газпрому, не можна виключати, що Кремль "піде на принцип" - занадто високі ставки.

Чи стане Європа в цьому випадку чіплятися за українську трубу - неочевидно.

Крім того, для відстоювання своїх позицій Москва обов'язково приверне найбільш близьких партнерів у самому Євросоюзі. У першу чергу - Італію і Німеччину.

Так, генеральний керуючий італійського нафтогазового концерну Eni Паоло Скароні вже запропонував створити консорціум із управління газотранспортною системою України, що цілком відповідає побажанням Росії. На його думку, розширення пропускної здатності газотранспортної системи України, яке було схвалено брюссельською декларацією, - "не тільки втрата часу, але й втрата коштів".

Для відстоювання своїх позицій Москва обов'язково приверне найбільш близьких партнерів у самому Євросоюзі. У першу чергу - Італію і Німеччину

"Ми вважаємо, і, думаю, що й інші великі компанії, такі, як E. ON і Gas de France, вважають також, що необхідно повернутися до старої ідеї створення консорціуму, який би гарантував стабільні поставки газу", - резюмував Скароні.

Крім того, як пише Комерсантъ-Україна, 31 березня по дорозі в Лондон на саміт G20 президент РФ Дмитро Медведєв відвідає Берлін і проведе переговори з канцлером ФРН Ангелою Меркель.

"У світлі нинішньої ситуації питання про брюссельську декларацію набуває першорядного значення і, без сумніву, буде обговорюватися з канцлером. Німеччина традиційно є нашим партнером в ЄС, ми реалізуємо багато спільних енергетичних проектів, тому у Берліна напевно буде адекватне сприйняття ситуації", - сказало джерело видання в МЗС РФ.

Враховуючи той факт, що німецькі енергетичні та машинобудівні гіганти не раз заявляли про свою зацікавленість у будівництві газопроводу Nord Stream, у Медведєва є всі шанси домогтися розуміння своєї позиції з боку Меркель.

Можливе перетягування на свій бік Німеччини, що грає не останню скрипку в ЄС, без сумніву додасть Москві впевненості у війні за перегляд брюссельської декларації.

Але основний тиск Росії, схоже, буде не на Європу, а на Україну в особі її прем'єр-міністра.

Перший Український

У Москві вже усвідомили, наскільки мав рацію Рональд Рейган, котрий любив говорити: "Довіряй, але перевіряй". В принципі, простеживши за маневрами Юлії Тимошенко на українській політичній арені, можна було і раніше з упевненістю сказати, що стосовно неї це прислів'я - не порожній звук.

Із періодичністю у два-три місяці українські інтернет-форуми буквально вибухають повідомленнями на кшталт "Ай так Юлька! Знову всіх кинула!". І у випадку з підписанням декларації щодо газу було саме так. Тільки замість "усіх" мова йшла про "москалів".

Українські інтернет-форуми буквально вибухають повідомленнями на кшталт "Ай так Юлька! Знову всіх кинула!". І у випадку з підписанням декларації щодо газу було саме так. Тільки замість "усіх" мова йшла про "москалів"

В Україні така непослідовність нинішнього прем'єр-міністра незмінно сходила їй з рук: що Ющенко, що Янукович - не рівня прем'єр-міністру. Але зараз, вона, схоже, вчинила дещо необачно.

Про те, які неприємності можуть виникнути у людей, які перейшли дорогу нинішньому російському керівництву, багато цікавого можуть розповісти різні люди - від Михайла Ходорковського всередині країни до його тезки Саакашвілі - поза нею.

Кремль образи не прощає. Тим більше - образи особистої. І Юлія Тимошенко вже змогла це відчути.

По-перше, вперше за довгий час їй відмовили у запрошенні до Москви, що само по собі неприємно. По-друге, їй дали зрозуміти, що п’ятимільярдного кредиту на рефінансування газових боргів перед Росією ніхто виділяти не буде. Крім того, день оплати рахунків - 8 квітня - неминуче наближається, а за ним маячить дефолт.

Про те, що таку можливість виключати не можна, вже заявив колишній спікер Верховної Ради Арсеній Яценюк - людина, що користується славою непоганого економіста.

Ну і по-третє, 11,5 мільярдів кубометрів газу RosUkrEnergo, які неймовірними її зусиллями стали власністю Нафтогазу, можуть знову змінити власника.

Другий Український

Це відбудеться в тому випадку, якщо стокгольмський арбітраж, куди RosUkrEnergo подала позови до НАК, стане на сторону позивача.

Раніше такий варіант майже виключили: половина акцій RosUkrEnergo належить Газпрому, що до історії з підписанням декларації підтримував не свою "доньку", а тимошенківський Нафтогаз.

Але в ході останніх слухань справи позиція російського газового монополіста змінилася на протилежну: тепер юристи Газпрому запевняють суд, що газ все-таки належить RosUkrEnergo.

У ході останніх слухань справи позиція російського газового монополіста змінилася на протилежну: тепер юристи Газпрому запевняють суд, що газ все-таки належить RosUkrEnergo

Схема зміни власника палива була, м'яко кажучи, сумнівною, при цьому її деталі досконало відомі російській компанії. Через це шанси Нафтогазу на перемогу в суді стають зовсім примарними.

Пікантності ситуації додає той факт, що згадані 11,5 мільярдів кубометрів - це технологічний газ, що, завдяки схемі, яку оскаржено RosUkrEnergo (і тепер уже Газпромом), перейшов у власність Нафтогазу. Цей газ необхідний українській компанії для того, щоб забезпечувати перекачування транзитного російського палива до Європи.

Якщо шведський арбітраж в України його відбере, "палити" компресорні станції буде нічим. Транзит може зупинитися. І тоді - "наша пісня гарна, починаємо спочатку". До "газової війни" навколо декларації може добавитися стара добра "газова війна" із класичним сценарієм - зі з'ясуванням, хто повинен оплачувати технологічний газ, закриття засувок і тому подібні радощі. Причому не взимку, а в розпал літа (слухання справи, зокрема, намічено на травень).

Крім того, якщо стокгольмський суд прийде до висновку, що 11,5 мільярдів кубометрів газу було неправомірно відібрано Нафтогазом, в опонентів Тимошенко в Україні з'явиться дуже вагомий аргумент на підтвердження їх тези про існування в керівництві уряду організованої злочинної групи. Так, заступник голови СБУ Валерій Хорошковський вже заявляв, що це тягне на кримінальну справу за статтею 191 частини 5 - "привласнення власності в особливо великих розмірах".

Словом, перспективи для Тимошенко відкриваються досить похмурі.

Продовжимо?

Очевидно, розуміючи це, вона вже зробила ряд заяв задля примирення на адресу Москви, а її радник з енергетичних питань Олександр Гудима навіть запропонував Росії створити консорціум (50 на 50) із використання недобудованого газопроводу Долина-Богородчани-Ужгород. Але у відповідь МЗС РФ лише процідило, що українська сторона вже довела свою недоговірноздатність.

Чи так це насправді, можуть показати підсумки переговорів, які почалися 27 березня у Москві, щодо технічної угоди про умови транзиту російського газу в Європу. Битва буде спекотною: саме цей документ, крім іншого, регулює джерела та правила використання технологічного газу.

Тому результат переговорів повинен прояснити, чи залишилася можливість компромісу, чи війна триватиме до переможного кінця.