Новая газета: Тільки її й бачили

При дуже великому бажанні якусь логіку в настільки різкій зміні позиції Москви відшукати можна. Москва хворобливо реагує на підписання в Брюсселі протоколу про наміри між Україною та ЄС стосовно модернізації української газотранспортної системи. Тобто про кредит у $ 2,5 млрд, які ЄС, можливо, дасть Україні в обмін на гарантії стабільної поставки.

Нагадаємо, Росія на цей крок України відреагувала блискавично. Спершу російська делегація демонстративно покинула міжнародну конференцію, і практично одразу ж пішла різка критика як самого договору Україна-ЄС, так і позиції України з боку Володимира Путіна. Україна - це лише трубопровід, по якому в Європу йде газ із Росії. Іншого газу по цій трубі не може йти однозначно. І якщо Росії вдасться реалізувати проекти з прокладання трубопроводів в обхід України, то всі українські амбіції буде помножено на нуль. Тому заява російського прем'єра про те, що подібного роду переговори не можна проводити без господаря самого продукту, загалом виправдана.

Якщо Росії вдасться реалізувати проекти з прокладання трубопроводів в обхід України, то всі українські амбіції буде помножено на нуль

З іншого боку, пояснення різкості заяв російської сторони можна шукати і в алогічній поведінці України. Ну, припустимо, присутність на одному брюссельському майданчику заклятих друзів - Ющенко і Тимошенко - можна пояснити страхом української влади остаточно втратити довіру ЄС. Тим більше, що напередодні цієї самої конференції голова Єврокомісії пан Баррозу, розуміючи, з ким він має справу, написав листа Ющенку і Тимошенко. Зокрема, там було й таке: "У мене відбулася з вами об'ємна дискусія щодо заходів, які повинна зробити Україна, якщо вона хоче залучити інвесторів для оновлення ГТС. Я дуже стурбований тим, що після тривалих переговорів досі неможливо узгодити текст декларації". І ще: "Дозвольте бути відвертим: вимоги міжнародних фінансових інститутів не можна тримати в процесі обговорень. Якщо ці умови ви не приймете, Україна втратить можливість значного вливання грошей в ГТС у критичний момент для вас, а ми будемо змушені скасувати конференцію. Це піддає ризику політичну і професійну репутацію чиновників України і ЄС".

Що стосується професіоналізму і репутації української політичної еліти, то тут, схоже, Баррозу хвилювався дарма. На думку, скажімо, австрійської газети Die Presse, у світі на сьогодні мало таких цинічних політичних еліт, як українська. Що характерно, цей висновок зроблено саме в дні газової конференції Україна-ЄС. Коли рекламна демонстрація несподіваної "любові" по лінії Ющенко-Тимошенко не могла ввести в оману навіть тих, хто досі з теплом згадує про перемогу Ющенка під час "помаранчевої" революції. Чому так негнучко повела себе Тимошенко, яка ще днів десять тому сприймалася і як головний друг Кремля, і як досить успішний гравець на західному напрямку, як політик, який має всі шанси виграти майбутні президентські вибори?

На думку, скажімо, австрійської газети Die Presse, у світі на сьогодні мало таких цинічних політичних еліт, як українська

Але така оцінка була до Брюсселя. Тепер же ряд експертів оцінюють підсумки конференції Україна-ЄС як черговий провал українського прем'єр-міністра - третій після поразки кандидата від Тимошенко на виборах мера Києва, не кажучи вже про позачергові вибори в Тернопільську облраду, де Блок Юлії Тимошенко посів четверте місце. Поступившись не тільки Партії регіонів, але й ультранаціоналістичному об'єднанню Свобода на чолі з Тягнибоком, яке йшло на вибори з відвертими ксенофобськими гаслами і отримало понад 30%.

Деякі експерти кажуть, що, мовляв, спільна поїздка з Ющенком в Брюссель - це довга мандрівка, яку спочатку обговорено Тимошенко з Путіним. Але, схоже, це лише спроба розгублених аналітиків знайти хоч якесь пояснення останнім крокам прем'єр-міністра. Оскільки малоймовірно, що реанімація Газпромом інтересів РосУкрЕнерго в Стокгольмському арбітражі є визначеною частиною холодного задуму російського й українського прем'єрів.

Після Брюсселя Тимошенко відвідала Японію, з візитом, який успішним назвати складно. Хоча напередодні відльоту Тимошенко в Токіо українські ЗМІ наполегливо твердили про те, що головним "ремонтником" української ГТС стане саме Японія, поки що можна констатувати, що Японія викупить в України лише її квоти на викид шкідливих речовин по Кіотському протоколу. Що складає близько $ 600 млн. Але ніяк не $ 5 млрд, що озвучено напередодні візиту. До речі, $ 5 млрд було озвучено і як кредит, який начебто повинна була надати Україні Росія. Але після Брюсселя україно-російські консультації з ініціативи Кремля було відкладено.

Після Брюсселя Тимошенко відвідала Японію, з візитом, який успішним назвати складно

Поки що не зрозуміло, хто ж отримав максимум бонусів у результаті цієї дивної гри. З одного боку, одним із призерів можна вважати Віктора Ющенка. Він показав Європі себе разом з Тимошенко. Він начебто зіграв з Європою проти Росії. Нарешті, виступ Росії на боці РосУкрЕнерго дає Ющенку шанс натякнути українському співвласникові РУЕ Дмитру Фірташу щодо грошей. Але брюссельський протокол про наміри - це ще далеко не гроші, які ЄС готовий дати Україні. Так що "перемогу" Ющенка можна приймати дуже умовно.

Те ж можна сказати і про Тимошенко, яка вміло "розібралася" з Москвою, яка начебто ставила на її президентське майбутнє. Можна припустити, що в поспішних прийняттях рішень не останню роль зіграв фактор Тернополя. Тобто загроза втрати підтримки з боку електорату Західної України, де вкрай негативно було сприйнято образ Тимошенко як головного друга Москви. Але це вже більше схоже на паніку, оскільки битва за електорат Західної України у форматі великої дружби з ЄС проти Росії не може увінчатися повною перемогою.

І виходить, що найбільш ласий шматок в підсумку відхопив лідер Партії регіонів Віктор Янукович. По-перше, Партія регіонів одразу ж виступила на підтримку позиції Путіна після конференції в Брюсселі. По-друге, на чолі профірташівської групи в Партії регіонів знаходиться один із головних газових переговірників недалекого минулого - Юрій Бойко, який має прямі контакти безпосередньо з главою Газпрому Олексієм Міллером. По-третє, за Януковичем все ж таки залишається нехай ослаблена, але монополія на електорат Сходу України. По-четверте, Кремль, змушений після "послідовної" політики Тимошенко всеодно на когось ставити, буде змушений обирати найменше і відносно передбачуване з українських бід. І якщо в підсумку арбітражний суд в Стокгольмі винесе рішення на користь Фірташа, то додаткові кошти для президентської кампанії отримає саме Янукович.