La Croix: Криза вдарила по українцях з усіє сили

За кілька тижнів життя Дмитра, 30-річного жителя Києва, повністю змінилося. У вересні минулого року цей батько маленької 4-річної дівчинки, який працював у компанії з фінансового консалтингу, купив разом із дружиною однокімнатну квартиру в Києві в сучасному будинку на лівому березі за 450 тисяч гривень. Половину суми він взяв у кредит під 12% на 20 років. І, як і більшість українців, оформив позику в доларах, щоб мати більш вигідні умови.

Сьогодні, сім місяців потому, світовий фінансовий торнадо трощить Україну, а масова видача кредитів різко зупинилася. З десяток банків змушені були заморозити депозити. Підприємства почали звільняти працівників. Фінансовий сектор постраждав першим, і Дмитро втратив роботу.

Крім того, гривня відірвалася від долара і стабілізувалася лише після знецінення на 40%. А це означає, що сума щомісячних внесків Дмитра по кредиту, які він сплачує у місцевій валюті, зросла настільки ж. "У вересні купівля була для нас раціональним рішенням. Сума щомісячних виплат складала третину наших доходів. Сьогодні ми вже не знаємо, чи зможемо назбирати грошей на наступний місяць…" - розповідає він.

Після трьох місяців безробіття він знайшов роботу, цього разу в рекламі. "Але все змінилося. Раніше ми почувалися в безпеці. Думали, що все буде прогресувати і що наше майбутнє забезпечене. І раптом все це зникло. Тепер ми оптимізуємо наші видатки, оскільки не знаємо, що буде далі".

Україна була дуже близькою до великої катастрофи

Дмитро – типовий представник нового середнього класу, який з’явився в Україні протягом останніх років. Завдяки економічному зростанню на рівні в середньому 8% річних, починаючи з 2000 року, ці нові українці могли робити покупки, подорожувати і дозволити собі мріяти одного дня вступити до Європейського Союзу. Вони були в перших рядах на акціях протесту під час Помаранчевої революції взимку 2004 року, підтримуючи реформаторські цілі нової української влади. Саме вони сьогодні зазнали найжорсткішого удару і говорять про гіркоту та розчарування.

Восени минулого року Україна справді була дуже близькою до великої катастрофи. Серед народу поширилася паніка, коли окремі банки почали обмежувати зняття коштів з рахунків.

"Ті, хто мав рахунки в доларах, могли зняти тільки 12 дол. на день, - згадує Наташа Нілова, бухгалтер української громадської організації. - В інших банках можна було знімати лише стільки грошей, щоб в сумі вони не перевищували виплати по кредитах інших клієнтів за цей день. Більше не було ліквідних коштів. Люди годинами стояли в черзі, щоб зняти трохи грошей".

Лише в листопаді повідомлення про виділення Україні екстреної допомоги від МВФ обсягом 12,5 млрд. євро трохи заспокоїло людей. Але з того часу в десятку українських банків, серед яких і крупні фінустанови країни, було введено тимчасову адміністрацію Національного банку.

Бернари Медоффи на кожному кроці

Це означає, що депозити на рахунках заморожені на шість місяців, навіть якщо теоретично державою гарантується повернення вкладів до 150 тис. грн. Окрім того, цими банками керує куратор, призначений Національним банком, який намагається їх врятувати. Але це буде нелегко, адже довіра до сектору втрачена.

До того ж, падіння світового попиту на сировину спричинило рецесію в Україні. ВВП може скоротитися цього року на 12,5%. У лютому промислове виробництво скоротилося на 31,6% (в річному вимірі). Дуже постраждала металургія – основне джерело надходжень валюти до країни. Виробництво в галузі скоротилося на 40%. На ринках почали прогнозувати ризик банкрутства України.

"Це великою мірою емоційна реакція, - намагається заспокоїти Ігор Бураковський, економіст і директор незалежного Інституту економічних досліджень і політичних консультацій. – Державний борг невеликий. Борг підприємств більш значний, адже економічне зростання відбувалося в кредит. Але в короткостроковій перспективі немає ризику, що держава не зможе виконати своїх зобов’язань".

Кілька місяців тому, здавалося, капітал надходив у країну великим потоком. Фінансові установи, що розросталися як гриби, обіцяли неймовірні прибутки. У Києві Бернари Медоффи були на кожному кроці. Навіть сьогодні можна побачити рекламу однієї кредитної спілки, яка пропонує дохід на вкладені кошти на рівні 35%! По телефону співробітник спілки намагається викликати беззаперечну довіру.

Європа не повинна втратити інтересу до України

По депозиту на 15 місяців пропонується навіть 37,5% і зазначається на випадок, якщо такі умови не викликають довіри: "Вклади у нас гарантуються автоматично. І ми пропонуємо нашим клієнтам страхування всієї суми вкладу. Наша установа знаходиться під наглядом Державної комісії з регулювання фінансових ринків". Фінансові регулятори були прихильниками вседозволеності, і ця вседозволеність продовжується, ризикуючи знову спровокувати погані сюрпризи.

Але якщо ситуація в Україні і надалі викликає занепокоєння, то здебільшого внаслідок політичних ризиків. Президент Віктор Ющенко і його Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко хоча і знаходяться по один бік барикади, ведуть відкриту війну, що паралізує управління державою. Опозиція вимагає проведення дострокових виборів.

І незважаючи на нагальну потребу, парламент ніяк не може ухвалити реформи, необхідні для розблокування другого траншу позики від МВФ. Перший транш в сумі 3,5 млрд. євро Україна отримала одразу. Другий, обсягом 1,5 млрд., повинен бути виділений, як тільки Україна обмежить свої бюджетні видатки.

Президент Європейської Комісії Жозе Мануель Баррозу написав листа Юлії Тимошенко та Віктору Ющенку, в якому закликав їх співпрацювати з огляду на нагальні проблеми. Так як Європа не повинна втратити інтересу до України. Адже близько 30% українського банківського сектора перебуває останніми роками під контролем європейських банків (BNP Paribas, Unicredit, Raiffeisen…). Тому погіршення ситуації матиме безпосередні наслідки для всього Європейського Союзу.