Корреспондент: Західна молодь висловлює протест, харчуючись із сміттєвих баків
У розвинених країнах через перевиробництво часто найменш збитковий спосіб реалізувати продукцію - відправити її на звалище. Туди йде близько третини виробленої їжі. Якщо з десяти яблук одне трохи підгниле, викидають усі: компанії простіше викинути ящик яблук, ніж найняти людину, яка їх пересортує. Якщо хліб, якого спекли позавчора, не продано - його викидають. Фригани - люди, яких це не влаштовує, пише видання.
"Фриганізм - це реакція на марнотратство", - пояснює Адам Вайсман, пропагандист ідей фриганства в США і творець сайту www.freegan.info. - Я усвідомив, що як споживач є співучасником цієї експлуатації. Але, споживаючи відходи, я не підтримую цю практику ".
Він же і уточнює, що фригани не нишпорять в домашньому смітті. Місце їх полювання - сміттєві баки супермаркетів, точок громадського харчування, ресторанів. Крім їжі фригани шукають на смітнику і предмети побуту - меблі, побутову техніку, одяг. І називають це сміттєвим дайвінгом.
Справу поставлено на широку ногу - на сайтах фриганів висить карта найкращих смітників із додатком інструкцій, як і заради чого туди варто потрапити. "Зазвичай залишки їжі в пластикових пакетах викладають на тротуари близько дев'ятої години вечора, - розповідає мешканка Нью-Йорка Дженет Келіш, викладач із Куінсу. - Приблизно через годину приходять сміттєвики і забирають їх. Ми прагнемо приходити туди першими.
Нерідко в сміттєвих дайверів стріляють, їх цькують собаками або просто здають поліції
Нерідко в сміттєвих дайверів стріляють, їх цькують собаками або просто здають поліції. Офіційно закон забороняє підбирати те, що хтось викинув. На практиці, якщо збором сміття займаються безпритульні, поліція дивиться на це крізь пальці. "Але якщо ти бачиш, що група підлітків робить щось подібне, то, звичайно, відразу реагуєш", - зізнається сержант Роуз Террі з поліцейської ділянки Х'юстона.
Однак Келіш уточнює: якщо пакет лежить на тротуарі, він не є приватною власністю, отже фригани не посягають на чужі володіння.
Її приятель, який відмовився назватися, зізнається, що кожного ранку по дорозі з роботи забирає п'ять-шість сендвічів із закладів швидкого харчування Pret-a-manger. Частину з'їдає сам, частину роздає безпритульним: "Їжа зараз така дорога, я не можу не робити цього". За його підрахунками, на таких вилазках він заощаджує близько $ 50 на тиждень, зазначає Корреспондент.
Більшість фриганов - інтелігентна молодь лівих поглядів. Частина з них розчарувалися в суспільстві і знайшли вихід у такому способі життя. 31-річний англієць Альф Монтагю закінчив Оксфорд, отримавши освіту психолога. Кілька років він успішно пропрацював в маркетингу, а потім кинув все - квартиру, заощадження, звичне життя.
Фриганізм став цілком логічним продовженням його моральних пошуків. Тепер він подорожує Англією, пропагуючи громаді поза споживанням: "Я просто подумав - а навіщо мені дають освіту? Щоб я міг маніпулювати людьми заради своїх егоїстичні цілей?".
Фригани рідко здійснюють свої вилазки поодинці і дружелюбно ставляться до всіх новачків. Багато з них об'єднуються в невеликі організації - як правило, анархістського толку.
Одна з найпопулярніших, Food Not Bombs (Їжа замість бомб), представляє собою мережу незалежних об'єднань активістів, які добувають продукти на звалищах і смітниках, потім готують із них вегетаріанські та веганські страви і безкоштовно роздають їх.
Власне, філософія фриганів не обмежується пошуком викинутих речей і продуктів. Вони намагаються пересуватися на велосипедах, використовують автомобілі, які працюють на переробленій рослинній олії, і вірять в те, що житло - це право, а не привілей.
Про фриганів, їхні радості, переконання і проблеми читайте в № 15 журналу Корреспондент від 24 квітня 2009 року.
