The Times: Путінський будильник продзвенів знову: ми вразливі для шантажу

Росія стверджує: газ є, нехай тільки Україна його прокачає - і все буде гаразд. Ну як тут не впізнати школу КДБ?

Сьогодні Газпром урочисто відкрив вентилі, які, взагалі-то, зовсім не мав закривати, але це виявилася не більше ніж пропаганда. По-перше, по трубі пройшов лише жалюгідний струмочок палива, і той було зупинено через декілька годин. А, по-друге, Газпром наполягав, що "пробне прокачування" повинно піти трубопроводом, який потрібен Україні для внутрішніх споживачів - для газопостачання Одеси та інших міст. Щоб прокачати цей обсяг у Європу, Україні довелося б залишити без опалення своїх власних громадян. Не дивно, що спостерігачі ЄС своїми очима побачили цю російську обструкцію.

Потік газу в Європу відновиться тільки тоді, коли Володимир Путін вирішить, що Росії вдалося-таки зробити з України козла відпущення. Але навіть закінчення даної конкретної кризи не змінить того факту, що Європа повністю залежить від примх Росії. Російський прем'єр зробив те, чого не робили до нього навіть радянські лідери - перетворив головний актив країни на інструмент політичного шантажу. Він уже робив це в 2006 році, він може зробити це і в майбутньому.

ЄС, лежачи на спині і дриґаючи лапками, досі повторює, що це "комерційна суперечка". Забудьте. Росія не зробила жодної серйозної спроби вирішити цінові розбіжності із неефективним і роздробленим урядом України. Те, що ми спостерігаємо - це "холодна війна" Кремля проти мрії України належати Заходу. Коли Путін - замітьте, Путін, а не керівники Газпрому - віддав вказівку припинити постачання газу Україні, а разом з нею і всій Європі, він мав на увазі виключно політичний акт наступного змісту: якщо замерзаючі європейці хочуть стабільного постачання російського газу, то нехай або разом з Газпромом вкладаються в будівництво нових газопроводів по дну Балтійського та Чорного морів, які підуть в обхід "ненадійної" України, або віддадуть справу "забезпечення надійності" України на відкуп Росії. Іншими словами, якщо хочете газу - руки геть від України.

Путін навіть не намагається приховати, що російські нафта і газ - його зброя в битві за відновлення російського панування на території втраченої імперії, за ослаблення опору Європи цьому великому плану і взагалі за те, щоб Росію знову поважали і боялися у світі як велику державу

Путін навіть не намагається приховати, що російські нафта і газ - його зброя в битві за відновлення російського панування на території втраченої імперії, за ослаблення опору Європи цьому великому плану і взагалі за те, щоб Росію знову поважали і боялися у світі як велику державу. Головна його стратегія - перетворити Газпром, ферзя на шаховій дошці глобальної енергетики, у справжній картель із присутністю від Китаю до Африки та Латинської Америки. Уже сьогодні, як каже сам Путін, Газпром став "могутнім важелем економічного та політичного впливу в світі".

На перше відключення російського газу в 2006 році Європейський Союз відповів прийняттям плану забезпечення "енергетичної безпеки" - диверсифікації постачань, будівництва нових газосховищ, створення єдиної газотранспортної мережі в ЄС і виходу на переговори з Росією єдиним голосом. І що ж? Так, побудували кілька нових ємностей для зберігання - та й ті, до речі, не у Великій Британії, яка, як би неймовірно це не звучало, може забезпечити себе запасами газу всього на два тижні (для порівняння, Франція, з її атомними електростанціями, запасається газом на 18 тижнів), - але незабаром ЄС знову потягнув знайому волинку із вуглецевими викидами, а окремі країни, в першу чергу Німеччина, втекли в Газпром, підписувати полюбовно угоди.

І ось будильник продзвенів знову. На цей раз просто не можна, натиснувши кнопку, знову залазити під ковдру. Що б не говорилося в договорі стосовно викидів частки поновлюваних джерел енергії, в першу чергу досягнення поставлених цілей засновано на збільшенні частки газу, з якого в Європі виробляється п'ята частина усієї електроенергії. Чверть цього газу йде з Росії, 80 відсотків російського газу - через Україну. Зараз Росія в Азербайджані роздає направо і наліво хабарі, щоб Баку відвернулося від проекту європейського газопроводу Nabucco, за яким його газ міг би йти через Туреччину до Австрії. До того ж, Газпром уже вліз у проект газопроводу з Нігерії в Європу через Сахару та Алжир. У підсумку Європі нічого не залишається, як змиритися з і без того високою і постійно зростаючою залежністю від газу, який контролюється Газпромом. Тобто Кремлем.

У підсумку Європі нічого не залишається, як змиритися з і без того високою і постійно зростаючою залежністю від газу, який контролюється Газпромом. Тобто Кремлем

Здавалося б, це проблема континенталів, а не британців. Але думати так - значить приймати бажане за дійсне. У Великобританії вже сьогодні не вистачає генеруючих потужностей, а до 2020 року з наших нинішніх 60 гігіватт буде виведено третину - це старі вугільні та атомні електростанції. Уже через шість років - для електроенергетики це майже нічого - брак генерації становитиме небезпеку для національної економіки.

Цього тижня німецький консорціум, який створено E. On і RWE, оголосив, що планує побудувати чотири нових атомних станції, здатних заповнити половину цього дефіциту; кілька станцій меншої потужності планує побудувати і французька EDF, яка щойно купила British Energy. Але оскільки Великобританія цілих десять років провела, нічого не роблячи і вдаючи, що ядерна енергетика їй не потрібна, жодну із цих станцій не побудують досить швидко, щоб закрити період найсерйознішої нестачі. На морські вітряки надії мало, а "зелене світло", яке Ед Мілібенд (міністр Великобританії із енергетики та питань зміни клімату, брат міністра закордонних справ Девіда Мілібенда - прим. перекл.) дає будівництву нових вугільних станцій - це розворот, який зроблено тому, що далі їхати вже нікуди. Загалом, вирішення проблеми можливе тільки з газом, а запаси британського газу в Північному морі швидко вичерпуються.

Іншими словами, Великобританія також приречена до того, щоб коли-небудь прийти до Газпрому, і тому сьогодні вона так само зацікавлена в протистоянні російському шантажу, як і Болгарія. Ще недавно прийнято було думати, що стабільність контрактних відносин забезпечено, оскільки Газпром заробляє в Європі 60 відсотків усього свого прибутку. Як бачимо, це зовсім не так.

При Путіні головне в Газпромі - це влада. В Європі Газпром просувається в сектор розподілу газу, скуповує газову інфраструктуру і вступає з європейськими компаніями в спільні підприємства скрізь - "від свердловини до кінцевого споживача". І його рух в сторону європейських енергетичних активів не зустрічає практично жодних перешкод, незважаючи на те, що на російських нафтогазових родовищах іноземних інвесторів чекають жорсткі обмеження, а то й просто обман і видавлювання - як вже зрозуміли на власному гіркому досвіді Royal Dutch Shell і BP. А коли буде побудовано транссибірський газопровід на Схід і в боротьбу за контракти з Газпромом вступить Китай, Європа опиниться у ще більш вразливій ситуації.

Але кредитна криза і падіння цін на енергоносії підмочили порох у газпромівських пушках: курс його акцій впав на 76 відсотків, боргу на ньому - 50 мільярдів доларів

Однак Кремль неправильно вибрав час для з'ясування стосунків. Ще рік тому, коли Газпром займав третє місце в усьому світі за ринковою капіталізацією, поступаючись тільки ExxonMobil і General Electric, інвестори, засліплені "бізнесом на трильйони доларів", про який говорив Газпром у своїх проспектах, не помічали ні безладної скупівлі компанією найрізноманітніших активів, ні халатного ставлення до найважливішої інфраструктури. Але кредитна криза і падіння цін на енергоносії підмочили порох у газпромівських пушках: курс його акцій впав на 76 відсотків, боргу на ньому - 50 мільярдів доларів. Газпром, звичайно - не банкрут, виторг у нього теж чималий, але йому навряд чи вдасться і підтримувати потік газу із існуючих родовищ, і десь знайти 32 мільярдів фунтів на будівництво двох газопроводів в обхід України - "Північний потік" по дну Балтійського моря і "Південний потік" по дну Чорного.

Ці два газопроводи - ключ до путінської стратегії "розділяй і володарюй". Він сподівається, що нинішній скандал з Україною злякає європейців настільки, що вони самі прибіжать із грошима на їхнє будівництво. Але європейці повинні зробити рівно навпаки - викинути обидва проекти на смітник. ЄС має в якості арбітра домогтися справедливого і довгострокового вирішення протиріч із Києвом, окремо підкресливши, що в Україні є всі необхідні Європі транзитні потужності, а всім іншим прохання не турбуватися. Крім того, ЄС має настирливо вимагати, щоб Росія відкрила свою енергетичну галузь для іноземних інвестицій, а в іншому випадку заблокувати всі рухи Газпрому в Європі.

Але, насамперед, потрібно забезпечити зниження залежності Європи від Газпрому. Великобританія повинна стати на чолі проведення термінової програми із розвитку технологій скрапленого природного газу, який можна отримувати від таких великих постачальників, як Катар. Ми повинні глянути в очі реальності: ті, хто повинен забезпечувати енергетичну безпеку Великобританії і всієї Європи - про яку ніколи не можна було забувати, - заблукали в "зеленому" лісі. Хоча б зараз, ще раз посидівши в путінському морозильнику, Європа повинна підійти до справ із холодною головою.