WSJ: Росія намагається дати Європі газ. Перешкода одна - Україна

Яким би заплутаним не було це питання, причина, по якій постачання так і не почалися, проста. Газпром, у відповідності до положень цієї угоди, у вівторок, а потім у середу і вчора повідомив Україну про намір прокачати газ для європейських споживачів. Ми відкрили свої вентилі, і від нас газ пішов. Але українська транзитна компанія Нафтогаз України відмовилася пропустити цей газ, в обґрунтування чого було наведено цілий ряд аргументів, котрі суперечать один одному.

Спочатку стверджувалося, що ми навмисно використовуємо “не ті” газопроводи. Водночас, достатньо поглянути на карту, щоб своїми очима побачити: ми вибрали ті маршрути, за якими газ поставляється у країни, де він сьогодні потрібен більше за все - у Болгарію, Молдову та Словаччину. Опісля українська сторона заявила, що не може довести газ до кордону, оскільки в системі недостатній для цього тиск. Однак Нафтогаз так і не зміг пояснити, чому це так – часом не тому, що Україна незаконно вивела газ, який зостався там на момент перекриття експортної системи? Цей газ ніяк не призначався для внутрішнього споживання України - він належить європейським споживачам. А сьогодні Україна, увівши газ і тим самим створивши цю проблему, вимагає, щоб Росія дала їй ще газу - фактично безкоштовно - у якості умови для початку транзиту.

Крадіжка є крадуть, і неважливо, що ти крадеш - газ із труби або товар з магазину. Україна повинна повернути газ у систему. А якщо вона не може цього зробити, тому що цей газ уже вжито, то за ті додаткові обсяги, які вона просить нас поставити, треба заплатити.

Спочатку Україна заявляла, що Газпром зобов'язаний постачати так званий “технічний газ” - це є газ, яким харчується сама газоперекачувальна система - безкоштовно. Тільки уявіть собі таксиста, який спочатку вимагає, з вас плату за проїзд, а потім заїжджає на заправку і вимагає, щоб Ви ще й заплатили за бензин.

Далі Україна заявила, що заплатить за “технічний газ”, щоб Європа отримала паливо, яке вона і так повинна отримати - але заплатить рівно стільки, скільки вважатиме за потрібне і тільки тоді (і якщо), коли буде підписано угоду щодо постачання газу для українських споживачів. Тим самим вона фактично зробила жителів і підприємства європейських країн заручниками суперечки, яка є і повинна залишатися обговоренням комерційних умов між двома компаніями.

Ми більш ніж готові надати Україні допомогу у подоланні технічних труднощів. Ми навіть запропонували Україні оплатити нашу частину угоди вперед, щоб ці гроші допомогли їй розплатитися за газ і відновити інфраструктуру. Але просто закачувати у внутрішню українську систему безкоштовний газ ми не можемо. Це було б рівнозначно потурання державному розкраданню чужої власності, що країни ЄС, при їх прихильності верховенства закону, просто не можуть вважати прийнятним. Тим більше, що контракту на постачання газу самій Україні у нас до сих пір немає.

Ми вдячні Європейському Союзу за його посередницькі зусилля. Але навіть найуважнішому посередникові доводиться займати певну позицію, якщо він стикається з неприкритим порушенням закону.

Корені проблем з транзитом газу лежать, без сумніву, у до сих пір невирішеній суперечці, пов'язаній із несплатою Україною боргів за газ, який вона набувала для власних потреб. У 2008 році Газпром намагався вирішити питання з українським газовим боргом, не доходячи до кінця року, коли минає діючий контракт. І ми готові відновити переговори в будь-який момент.

Кому вигідна нинішня суперечка? У будь-якому випадку не Газпрому: адже кожну годину, поки немає поставок, ми втрачаємо великі гроші, тобто ми кровно зацікавлені в тому, щоб відновити постачання газу нашим європейським споживачам як можна швидше. І вже точно не Європі: наші партнери страждають від відсутності газу, який їм необхідно споживати, а нам бажано поставити. Що стосується історії дотримання нами своїх контрактних зобов'язань перед цими клієнтами, то у всій історії газової галузі їй немає аналогів.

Відповідно до існуючої двосторонньої транзитної угоди між Україною та Росією та у відповідності з міжнародними договорами, Україна зобов'язана забезпечувати транзит російського газу. Відповідно до статті 7 Європейської Енергетичної хартії, яку Україна ратифікувала, вона бере на себе зобов'язання забезпечувати безперешкодне транспортування енергоресурсів через свою територію. Отже, сьогодні Україна ці зобов'язання грубо порушує. Можна навіть сказати, що події останніх днів є найсерйознішим порушенням транзитних зобов'язань у історії: через що без газу залишилася вся Європа.

На всьому європейському континенті тріщать зимові морози, і для наших клієнтів сьогодні немає нічого важливішого, ніж отримати свій газ. Ми робимо все, що у наших силах, щоб мінімізувати побічні ефекти незаконних дій України: ми збільшили поставки газу європейським споживачам через альтернативні маршрути і закуповуємо додаткові обсяги газу на спотовому ринку. Але, на жаль, цього все ж таки недостатньо. Єдиний шлях до розв'язання ситуації, що склалася, до того, щоб уникнути катастрофи - негайне відкриття Україною шляхів для газу у Європу.