РИА Новости: Газове питання: Як у Києві вирішують питання життя та смерті

Партія Регіонів, найбільший політичний рух України, яка на даний час перебуває в опозиції і до президента, і до уряду країни в особі лідера партії Віктора Януковича, днями заявила, що хоче відправити у відставку уряд (прем'єр - Юлія Тимошенко) та починає процедуру імпічменту президента ( Віктора Ющенка). Крім того, один із спікерів опозиційної фракції, член ПР Ганна Герман 15 січня уже повідомила і про термін, коли уряд буде відправлено у відставку - лютий.

Поза Україною, можливо, дану заяву сприймають, як реакцію прогресивної опозиційної політичної сили на нездатність влади забезпечити договірні зобов'язання щодо транзиту російського газу в Європу.

Однак, це не так. Оскільки і заява лідера опозиції, і оголошення про терміни відставки уряду та прем'єра, по суті, жодного суттєвого значення не мають. Тому що ніхто нікого у відставку не відправить і ніхто нікому імпічменту не оголошував. У будь-якому разі, поки що. Для того, щоб найбільша фракція Верховної Ради України відправила у відставку уряд та прем'єра, їй потрібно зібрати в українському парламенті не менше 300 голосів. Для цього Партії Регіонів треба перетягнути на свою сторону не тільки комуністів (які, звичайно ж, "за" таке рішення), але й фракції блоку Литвина і ту частину блоку "Наша Україна - Народна самооборона", яка не підтримує Блоку Юлії Тимошенко. А це неможливо, тому що пропрезидентська частина блоку НУНС, яка не з Тимошенко, не може підтримати Партії Регіонів, одночасно виступає за імпічмент їхнього лідера Віктора Ющенка.

Із тієї самої причини неможливий також імпічмент. Для того, щоб прийняти ряд необхідних законодавчих актів (про них пізніше), що забезпечують процедуру імпічменту, Партії Регіонів у парламенті необхідна підтримка БЮТу, який через протистояння із ПР щодо відставки прем'єра буде автоматично блокувати будь-які ініціативи опозиції, у тому числі й антипрезидентські.

Ось така-то ззовні красива, але абсолютно безглузда комбінація. Вірніше, усього лише - фігура мови - красива, але майже безглузда. Щось на зразок звернення до абсолютно невідомої вам людини: "милостивий пане". Це зовсім не означає, що ця людина проявила до вас якусь особливу милість, або ви до неї. Просто так прийнято "фігурально висловлюватися".

У принципі, усе, що відбувається у Верховній Раді на тлі газового конфлікту, краху української економіки, девальвації міжнародного авторитету країни почасти нагадує фарс із заздалегідь запрограмованим фіналом. Такі собі фігури мови ...

І справа не у тому, що лідер Партії Регіонів Віктор Янукович не розуміє, що не можна одночасно зняти Тимошенко та відправити у відставку Ющенка. Звичайно, розуміє. Просто це такі правила політичної гри в Україні. Де майже все, що є вимовленим із трибуни парламенту, не має по великому рахунку жодного значення.

Ось приклад із теми. Для того, щоб оголосити імпічмент президентові країни (така процедура прописана у Конституції), необхідно, щоб спочатку слідча комісія Верховної Ради провела розслідування його неправомірної діяльності. Одна така комісія є, і вона, під керівництвом депутата Верховної Ради Валерія Коновалюка, за його твердженням уже встановила зловживання владою в особі Віктора Ющенка при постачанні зброї до Грузії(у тому числі, за словами членів цієї слідчої депутатської комісії, і зникнення значних коштів, виручених від продажу української зброї за кордон). Але ця заява, зроблена, до речі, під час звіту комісії парламенту країни у грудні 2008-го, рівним рахунком не має жодного значення ні для президента, ні для парламенту. Тому що в Україні немає закону про слідчі парламентські комісії, тож виступ пана Коновалюка є не більш, ніж його приватною думкою, це просто така хитромудра фігура мови, і тому юридичних наслідків не має. Крім того, усі високі посадовці із держструктур України, викликані високою депутатською комісією, на слідство не з'явилися. Із тієї самої причини - немає закону, немає і відповідальності за нез’яву.

Тут знову треба зробити чисто українське застереження. Коли цю комісію призначалали, такий закон в Україні існував. Але проголосувавши у вересні 2008-го за цей закон разом із фракцією Партії Регіонів, БЮТівці потім, можливо отримавши якісь гарантії з інших питань від президента, якому спочатку цей закон і загрожував, свої голоси відкликали. І закону начебто не було. А слідча комісія ВР, очолювана Валерієм Коновалюком, яка була у доволі непевному стані, тим не менш, продовжувала свою роботу, яка вже не мала жодного сенсу та значення.

Заново цей важливий для проведення імпічменту президента закон був прийнятий у грудні 2008-го у першому читанні. Але навряд чи він дійде до 3-го читання та прийняття парламентом. Із причин, про які вже сказано вище.

Один вельми обізнаний український політик розповів про наступну комбінацію, яку можуть розіграти опозиціонери у тому випадку, якщо не буде імпічменту.

Тоді Партія Регіонів може вимагати скасування третього туру президентських виборів 2004-2005 рр., у результаті якого Віктор Ющенко став главою держави, як такого, що суперечить Конституції та виборчому законодавству. За словами цього політика, бютівська  команда обіцяла у цьому випадку регіоналам свою юридичну та адміністративну (в українських судах вищої інстанції) підтримку. Так-так, бютівці, що привели до влади Віктора Ющенка, тепер начебто готові відіграти все назад ... Але це теж не має жодного значення, оскільки усе, що говорять не з трибуни, в українському парламенті так само не має значення, як і те, що є вимовленим із трибун офіційно.

До речі, про офіційні заяви. Комітет виборців України нещодавно зауважив, що хоча до президентських виборів залишилося близько або трохи більше року, реального терміну їх проведення ніхто в Україні не знає. Тому що у 2004-му році Верховним Судом України було прийнято те саме тепер начебто спірне рішення про проведення третього туру голосування на президентських виборах, які відбулися уже на початку 2005-го року. От і незрозуміло, коли ж повинні відбутися нові вибори президента - у кінці 2009-го (за законом) або на початку 2010-го - за логікою, оскільки президента України обирають на п'ятирічний термін. Тобто незрозуміло, із якого моменту - кінця або початку попередніх президентських виборів треба вести відлік? Президент України у 2008-му році заявив, що до кінця грудня з'ясує це питання у Конституційному суді. Але, як стверджує Комітет виборців України, не з'ясував, мабуть з тієї ж причини - ну, не має це все жодного значення. Коли, наприклад, президент України, запідозрив у квітні 2007 року Партію Регіонів у антипрезидентській активності, вирішив розігнати парламент, то, передбачаючи незгоду окремих суддів Конституційного суду із таким рішенням, просто їх звільнив своїм указом. Причини, із яких вони були звільнені, були, можливо, цілком обґрунтовані, тільки звільнив Віктор Ющенко їх (суддів) якраз у той момент, коли  Конституційний суд розглядав питання про правомірність цього указу щодо розпуску парламенту.

Такі правила політичної гри - із офіційних трибун звучать заяви вагомих осіб, які не мають жодного значення (вибачте за тавтологію), супроводжуються рішеннями, які мають дуже сумнівну легітимність. А що ж і хто має значення?

Відповідь непроста. Імпічмент президента не має жодного значення доти, доки політична еліта країни в особі основних політичних гравців і фінансових корпорацій, які стоять за ними, та олігархів не прийме рішення, кого їм висувати на президентський пост. Незважаючи на майже "нульовий" рейтинг нинішнього президента, непрозорість законодавства, підірваний міжнародний імідж, еліта такої компромісної фігури не знайшла і тому лише декларує готовність відправити главу держави, а разом із ним і прем'єр-міністра у відставку. Це поки така фігура мови на тлі газового подиву. І не більше.