Die Presse: Спір за енергоресурси: і все ж цей острів – лише скеля

6 листопада 2007 року був великий день для маленького острова Зміїний у Чорному морі – якщо можна довіряти Вікторові Ющенку. Тоді Президент України, як повідомляє його прес-служба, прибув власною персоною на острівець. Він навідався до поштових працівників, сторожа маяка, директора банку, подарував береговій охороні комп’ютер і насадив сосен. Президент пообіцяв сотні жителів, які нібито населяють Зміїний, організувати утилізацію сміття та регулярне сполучення з материком. Складалося враження, що всього цього трохи забагато як для 17-гектарної скелі посеред моря.

Суцільна комедія, стверджують румуни. За островом, кажуть вони, наглядають кілька солдатів, він безлюдний та й – через брак запасів питної води – непридатний для життя. Господарська діяльність суто інсценізована.

Але для чого тоді весь театр? Острів Зміїний – це шпиль континентального шельфу, що вивищується з моря на морському кордоні між Україною та Румунією. Як оцінюється, 70 мільярдів кубометрів природного газу й 12 мільйонів тонн нафти під шельфом чекають, щоб їх відкрили й почали добувати.

20 років енергетичної незалежності

Таких ресурсів вистачить, аби Румунія стала на 20 років енергетично незалежною – в тому числі від ненадійного постачальника Росії. Якщо морський кордон орієнтується на кордон суходолу, то румунам належить більша частина з площі у 12 тис. км. Звісно ж, інакше все виглядає, коли брати за вихідну точку кручі Зміїного. Тоді Україна заволоділа б майже цілим шельфом. Для подібних випадків є чітке правове роз’яснення: берегова зона поширюється на острови; а острів – це не просто гола скеля в морі, а територія, тривалий час населена й зайнята господарською діяльністю. Достатня причина для України таку симулювати, вважають підозріливі румуни.

Є Зміїний "потьомкінським островом" чи ні, у будь-якому випадку це закрита військова зона, яка, отже, недоступна для іноземців. Тому Бухарестові було важко довести обман. Україна ж тільки підкладала дров. Ще в листопаді уряд оприлюднив честолюбні плани: зробити з острова податковий рай, розвивати туризм, створити 70 робочих місць. Проте ці заяви повинні були справити враження не на румунів, а на суддів Міжнародного суду в Гаазі (МСГ). Туди в 2004 році румуни передали спір, коли стало ясно, що двосторонні переговори зайшли в глухий кут. У вересні МСГ взявся за справу і вчора оголосив з напругою очікуване рішення.

OMV на старті

Правда виявилася на боці румунів: Зміїний – не острів, а лише скеля в морі. Таким чином, Україні перепадає тільки 12 морських миль простору навколо скелі. Решта, добрих 80% плато, відходить до Румунії.

Тепер звільнилася дорога для конкретних проектів нафтових і газових концернів. Total, Shell і австрійський OMV уже на старті. Вони ще раніше виказували інтерес, та через невирішене правове становище мусили чекати. Речник OMV Свен Пусвальд у розмові з нашою газетою накреслює подальший перебіг подій. Партнером із переговорів дочірньої компанії OMV у Румунії Petrom є румунська Національна агенція мінеральних ресурсів (НАМР), що має завідувати територією: "Ми чекаємо зараз на оголошення тендера НАМР, щоб розглянути його умови". Аж після розвідувального свердління можна буде оцінити, який насправді там потенціал.

Українські мас-медіа розчаровані. Міністерство закордонних справ у Києві вперто наполягає на острівному статусі скелі Зміїної. Проте на податкову оазу, туристів і корабельне сполучення таємничим остров’янам, коли такі є, доведеться ще довго чекати.