Аргументы недели: Уроки "газової" війни
У їх колі будь-які переговори з Києвом сприймалися як слабкість. Поряд з демонстрацією сили обговорювалася і необхідність запропонувати Україні альтернативну модель розвитку. Вона повинна базуватися на кооперації з Росією. На основі спільних наукових розробок і використання всього промислового зачепила ще радянських часів.
Кажуть, що спільно з представниками ЄС розглядалася можливість контролю за газотранспортною системою України. Як найбільш радикальний варіант обговорювався і проект трансформації України. Крим, Причорномор'я і Лівобережжя Дніпра повинні утворити три самостійних суб'єкти. Вони мають тісні економічні відносини з Москвою. Це дуже багаті регіони, де і сьогодні незадоволені тим, що фактично утримують іншу частину України, включно з Києвом. При цьому змушені знаходитися в руслі антиросійської політики, яку не підтримують.
При цьому необхідність постачання газу в Європу сумнівів не викликала. Як не ставили і політичних цілі, яких можна було б досягти у відносинах з Європою в обмін на газ. Мало того, висловлювали думку про спільний контроль за газотранспортною системою України і будівництво газопроводів в обхід ультранаціоналістичних регіонів України.
Але цей варіант, якщо й розглядався, то як крайній. Він міг бути спровокований лише подіями всередині самої України. Більш м'який варіант проглядається напередодні президентських виборів у цій країні. До їх початку Україна зануриться в глибоку кризу. Вугільна промисловість і металургія опиняться в повному застої. Прибутки населення різко знизяться. У всьому звинуватять лідерів "помаранчевих", якщо не допускати розмов про можливу війну Росії та України.
Вже зараз Москва повинна зробити ставку на якогось адекватного українського політика. І разом з ним запропонувати план дружнього розвитку Росії, України та Білорусії. Тільки втрьох ми зможемо справитися з кризою в економіці та промисловості. Інакше - втратимо все.
