Русская Германия: Удар нижче газу
У березні 2009 Європейський Союз здійснив маневр, що нагадав приголомшливий хід Сталіна у серпні 1939-го: однією влучною угодою переніс свої кордони на сімсот кілометрів східніше. Такого ривка не очікував ніхто, й передусім Росія. За поведінкою російської делегації в Брюсселі (представники МЗС РФ та Газпрому просто втекли із зали, де у присутності перших осіб ЄС та України обговорювалася тема модернізації української газотранспортної мережі) чітко було зрозуміло, що протокол Тимошенко – Баррозу, який передає ЄС контроль над газопроводами України, був цілковитою несподіванкою для Москви. Звісно, цей факт вичерпно свідчить про якість роботи російських спецслужб, які надають перевагу, ймовірно, контролю за поданням чаю до Лондона над спостереженням за поданням газу через Київ. Адже й студенту зрозуміло, що підписання протоколів було лише фіналом тривалих переговорів Україна - ЄС, які лишилися, тим не менше, для Москви непоміченими.
Труба, на якій грали…газ
Можливо, річ у тому, що Україна, як і раніше видається навколокремлівській еліті лише трубою, на якій Росія грає газ для Європи. Але бліцкриг українського Прем’єр-міністра Юлії Тимошенко переконливо довів, що у новому мобільному світі й проти лома є прийом. Він називається креативною політикою.
То що ж, власне, задумали Брюссель та Київ?
Зимові російсько-українські газові війни перетворили звичайного споживача мало не на експерта з транспортування газу. І тепер майже кожний телеглядач знає і про українські підземні газові сховища, куди щоліта закачують мільярди доларів у газоподібному вигляді, і про компресорні станції, і навіть про те, що близько 80% всіх українських газоперекачувальних агрегатів морально застаріли та потребують модернізації. Газпром готовий був у цій модернізації брати участь.
На вулиці Намьоткіна (вулиця в Москві, на якій розташований головний офіс Газпрому. - Прим. пер.) порахували, просльозилися, потім порахували ще раз та неофіційно повідомили, що роботи з перетворення української ГТС із добрива на цукерку обійдуться приблизно у 30 мільярдів доларів. Що не кажи, солідна цифра від солідних людей!
Водночас свої підрахунки вели скромні брюссельські експерти. Вони з’ясували, що реконструювати в Україні необхідно чотири магістралі загальною протяжністю 4 777 км, два найбільші підземні газосховища та 38 газовимірювальних станцій. Потім повідомили, що ці роботи можуть зайняти близько семи років. У той момент їхні московські колеги, ймовірно, згідно кивали головою та шкодували, що продешевили з кінцевою цифрою. Поки нарешті не була озвучена вартість усього починання – 2,55 мільярда доларів.
Антибрюссельський блок
Напевне, ще ніколи у новітній історії різниця поглядів Захід – Схід не здобувала такого яскравого та відчутного вираження. Українські експерти (також, імовірно, крізь зуби та скріпивши серце) під убивчим поглядом невгамовної Юлії плюнули вслід натурі "відкатної" економіки, що відходить, і цифру цю… підтвердили.
(У дужках зауважу заради об’єктивності, що такої безкорисливості не було, напевне, у цих краях, як говорили у радянську старовину, після 1913 року. Та, думаю, і до 1913 року теж. Пилити та "відкатувати" вміли ще запорізькі козаки; і, до речі, той самий хамський лист султану Мехмету IV – лише анекдотичний епізод тривалої та цілком взаємовигідної співпраці османських чиновників та козацьких, як тепер би сказали, польових командирів).
Реакція Москви на протокол ЄС – Україна була такою ж миттєвою, як і лютою. Російський прем’єр обізвав підписантів дилетантами та пригрозив змінити формат відносин між РФ та ЄС. Російський президент відклав консультації з українськими колегами на невизначений термін та відмовив Україні у раніше обіцяному кредиті у 5 мільярдів доларів. Кредит цей був обіцяний зовсім не для облаштування ГТС, а для закупівлі технічного газу, який необхідно закачати до сховищ перед початком опалювального сезону в Європі. За цією відмовою, до речі, відразу замаячив привид нової зимової газової драми.
Але однією відмовою у кредиті справа не обмежилася. Президент Медвєдєв особисто спробував умовити канцлера Меркель втрутитися у процес та сприяти скасуванню брюссельських рішень. Минулого понеділка стало відомо, що Газпром сформував цілий блок противників брюссельсько-київського союзу. До цього блоку вступили головні європейські покупці газу – наш E.on та італійський концерн Еni.
Красуня Юля та Єлена Прекрасна
Ми з вами маємо право спитати, що ж насправді відбувається у Європі, якщо по такому цілком невинному технічному рішенню б’ють головними калібрами ядерної держави?
Вся річ у тому, що брюссельський протокол здається дрібним технічним кроком лише на байдужий до геополітики погляд. Насправді ж несамовита Юлія задумала просто перекроїти зони впливу на субконтиненті Східна Європа. Українська красуня з косою почала щось значно більш небезпечне, ніж її давня попередниця, прекрасна Єлена, яка втягнула грецькі еліти у страхітливий конфлікт, що став відомий під назвою Троянська війна. Почалася вона, загалом, як багато хто пам’ятає, через схожу "дрібничку", з невеликої дискусії майже на сторонню тему.
Чия окраїна Україна?
Ще декілька тижнів тому це питання викликало б у Києві криву посмішку чи глуху образу. Скоромна та мирна наука етимологія, вивчаючи походження слів, не залишає нам шансів не вважати ці два слова – окраїна та Україна – рідними сестрами та близнюками. Тим не менше те, що здається беззаперечним одним, видається цілком оскаржуваним для їхніх противників; багато мешканців країни справедливо образяться на таке запитання, зауваживши, що нічого за допомогою безсловесної етимології третирувати цілий народ. Суперечка ця, втім, давня, нудна, банальна та безнадійна. І раптом Юлія Володимирівна Тимошенко вивернула її навиворіт, як роблять із поношеною шубою при спробі змайструвати з неї майже нове манто.
Щойно брюссельські протоколи увійдуть у силу, ЄС матиме право купувати російський газ не на західному кордоні України, як усі минулі роки, а на східному її кордоні з РФ. Так вічно гнана молодша сестра раптом вийде заміж за старшого брата! При цьому не втративши ані міліметра політичної невинності.
Адже одне діло показати через трубу козу Києву і зовсім інше – Брюсселю. Хай там символом міста і вважається знаменитий хлопчик, що пісяє, але ж до ЄС входять і столиці, тотеми яких не страждають від нетримання сечі у мить небезпеки…
Звісно, такий сонцеворот могла розпочати тільки несамовита Юлія. Втім, їй до креативних та відчайдушних рішень не звикати. Свого часу, переконавшись у недоговороздатності з нею президента Кучми, вона знайшла вихід і просто змінила Президента України. ЄС-івський лідер Жозе Баррозу та комісар з енергетики ЄС Андріс Пієбалґс, звісно, чоловіки міцні, проте чари прекрасної Юлії здійснили з ними те, що споконвіку здійснюють жіночі чари саме з міцними чоловіками. Зрозуміло, що на одній кривій косі Росію було не об’їхати. Осад від зимової російсько-української газової війни допоміг українському Прем’єру в Брюсселі більше, ніж дюжина впливових союзників. Тим паче, що таких союзників у неї виявилося значно більше за дюжину.
Матрьошка навпаки
Взагалі, ця дивна історія, що залишається усе ще в тіні невідомого, нагадує російську матрьошку. З тією лише відмінністю, що кожна наступна витягнута лялька значно більша від попередньої.
Правда у тому, що протокол Баррозу – Тимошенко відбирає у Росії її головну стратегічну зброю: він ставить довічний хрест на проектах двох газопроводів в обхід України – Північний потік та Південний потік.
Усе ті самі брюссельські скнари у компанії приручених українських експертів вирішили, що наступним кроком можна було б різко наростити транзитні можливості України. Для цього потрібно збудувати усього дві нові магістралі. Їх довжина – півтори тисячі кілометрів. А вартість – близько 5,5 мільярда доларів. Це будівництво призведе до збільшення пропускної здатності української ГТС на 60 мільярдів кубів газу на рік. Тут слід згадати, що один тільки проектований Північний потік, він же Nord Stream, керований вельмишановним канцлером у відставці Ґергардом Шредером, має обійтися у понад 12 мільярдів доларів, давши додатково Європі менше 28 мільярдів кубиків газу на рік. Планований "Південний потік" може влетіти ЄС у 20 мільярдів доларів. При цьому його пропускна здатність не перевищить 30 мільярдів кубометрів газу на рік.
Із цього виходять усе ті самі 60 українських мільярдів кубів, але тільки ушестеро дорожче.
Не думаю, що керівники концерну E.on, які вступили до антибрюссельського блоку з Москвою, зуміють легко пояснити канцлеру Меркель, чому вони надають перевагу витратам ушестеро більших коштів для отримання одного й того самого обсягу газу? Тим паче, що ці мільярди впадуть не з неба, а будуть вирвані у посткризові роки з наших із вами кишень – адже у підсумку за газ платить кінцевий споживач.
Відповідно до цих розмірковувань, Ґергарду Шредеру треба було б терміново шукати іншу роботу. Як би не прагнув Берлін ладити з Москвою, оплачувати її козу Києву зі своєї кишені він не буде. А без Берліна цей проект – як труба без газу.
Ось тепер, коли все таємне стало явним, реакція Москви на брюссельську домовленість уже не здається надмірною. Жінка з косою зарубала на корені багаторічну надію на визнання з боку Західної Європи Росії у ролі класної наставниці Європи Східної.
У поєднанні з кризою та падінням ціни на енергоносії та метали цій образі, здається, вже не судилося бути відплаченою. Хіба що…
Але ні, навіть думати не хочу про таку мерзенність…
