Переключиться на мобильную версию

Rzeczpospolita: Нові батяри у Львові

Назад к разделу Мир о нас
Повернення до довоєнного фольклору. Традиційний першотравневий парад у Львові замінить День батяра. От тільки відомі пісні, написані польськими авторами, співатимуть українською, - пишуть Пьотр Косцинський і Тетяна Серветник у польській Rzeczpospolita.
Львівські поляки скаржаться, що влада занадто українізує свято
Львівські поляки скаржаться, що влада занадто українізує свято
trudovirezervy.com.ua

"Йдеться не про відродження традиції, адже вона ніколи не вмирала. Ми запровадили свято, яке супроводжується величезною зацікавленістю", - розповідає Rzeczpospolita Андрій Сидор, керівник управління культури й туризму Львівської міської ради.

"День батяра – це свято веселих, безтурботних бешкетників, а водночас подія, яка відроджує львівську міську культуру. Це свято відкрите для всіх, і для поляків також. Воно свідчить про полікультурність Львова. Ми отримуємо листи від польських туристичних компаній, які зацікавилися цим заходом", - розповідає він.

Хто такий батяр? "Як гаврош колись був типовим образом людської фауни Парижа, так найнародніший представник людської фауни Львова – дитя вулиці, відоме в усьому цивілізованому й нецивілізованому світі за мадярською назвою "батяр", - писав Юзеф Віттлін. Батяр говорив "балаком", тобто специфічною львівською говіркою, відмінною від тієї, яка функціонувала, наприклад, у Вільні. Сьогодні немає вже батярів, і мало хто послуговується в повсякденному житті "балаком" чи принаймні може добре говорити давньою говіркою.

Уперше День батяра у Львові святкувався минулого року. Львів’яни могли сфотографуватися з переодягненими на давніх батярів учасниками шоу і навіть помірятися силами з найсильнішими з батярів. Подібний сценарій забави – з батярськими піснями і танцями, пострілами з катапульти та написанням слів за допомогою піни від пива – планується і на цей рік.

"Батяр – це минуле, елемент фольклору довоєнного Львова, – каже полька, що мешкає в цьому місті та побажала зберегти анонімність. – Українська влада міста хоче нав’язати своє. Українською перекладено багато польських пісень, наприклад "Тільки у Львові", які співали колись Щепка і Тонька. Зараз їх можна почути в кнайпах і на вулицях. Ось тільки мало хто з мешканців і гостей міста знає, ким були автори цих пісень.

Деякі львівські поляки вважають, що під час Дня батяра цілеспрямовано замовчується польська історія міста. "Співають українською і не цікавляться, як ми співаємо це польською. Я туди не піду", - каже Rzeczpospolita Едвард Сольсульський, керівник польської капели "Львівська хвиля". Міська влада запевняє, що йдеться про наднаціональний захід, а не про привласнення українцями батярів, але польських традиції у ньому все одно не видно.

"Усі ідеї влади, які віддаляють Львів і Галичину від ідеологічних традицій і наближають до міських культурних звичаїв, сприймаються позитивно. Подібні акції цікаві людям, додають місту колориту і приваблюють туристів", – переконує Rzeczpospolita львівський публіцист Антін Борковський.

Заходом зацікавилися також і російські ЗМІ, які злісно обізвали нове свято "днем кишенькового злодія – якого дуже шанують у Львові".

Данута Кожьолова, яка зараз мешкає у Варшаві, але сама називає себе львів’янкою з діда-прадіда, добре пам’ятає батярів.

"Вони були симпатичні, зрештою гаврош також був симпатичним, - каже вона. - Звичайно, зустрічалися серед них злодюги, вони розважалися всілякими жартами та фокусами, але загалом сприймалися позитивно".

Вона підкреслює, що у Львові, де до 1945 року проживала переважна більшість поляків, батяри були здебільшого поляками, хоча міг трапитися і батяр-українець.

"До Першої світової війни всі у Львові жили в злагоді, тому і національність не мала особливого значення. Націоналізм почав звучати після 1918 року", - додає вона.

Оригінал статті
Эта же новость на Корреспондент.нет
Комментариев (0)
Реклама
Реклама
Реклама
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее здесь