Переключиться на мобильную версию

МН: Чужий час

Назад к разделу Мир о нас
В останній тиждень жовтня Росія, Білорусь і Україна відмовляться від зимового часу. Здавалося б, мрія Володимира Путіна про євразійську цивілізаційну єдність перемогла хоча б на циферблаті. Але варто подивитися, як рухалися стрілки, - пише Віталій Портник.
В Україні достатньо справжніх політичних приводів схрестити списи
В Україні достатньо справжніх політичних приводів схрестити списи
Таїсія Стеценко / Корреспондент.net

У Росії скасування зимового часу було великою подією - ініціатором цього рішення виступив сам президент, його довго і наполегливо обговорювали в офіційних ЗМІ, в інтернеті воно стало темою для анекдотів і гнівних коментарів.

У Білорусі без жодних дискусій з'явилася відповідна постанова кабінету міністрів країни.

В Україні теж дискутували недовго - за скасування "зимового часу" висловився міністр охорони здоров'я, потім один з маловідомих парламентаріїв від Партії регіонів, Олег Надоша, вніс законопроект, за нього проголосували і ... забули.

Забули, хоча рішення приймалося поспішно, створило певні проблеми українським авіаперевізникам, змушеним міняти вже узгоджені розклади, і взагалі виглядало виключно продиктованим інерцією перших місяців перебування при владі Віктора Януковича - часу, коли російський і український президенти зустрічалися мало не щотижня, влаштовували спільні автопробіги і обіцяли співгромадянам вічну дружбу.

Потім дружба закінчилася, а розпорядження відкликати забули. І законопроект депутата Надоші спрацював як годинник ...

Можливо, в період цієї самої вічної дружби, до того ж пов'язаної з тодішньою упевненістю Януковича і його оточення, що орієнтуватися потрібно на Медведєва, а не на Путіна, і було віддано розпорядження про "гармонізацію часу". Можливо, сподобається колезі і допоможе отримати знижку на газ. Потім дружба закінчилася, а розпорядження відкликати забули. І законопроект депутата Надоші спрацював як годинник ...

Не можна сказати, що скасування "зимового часу" не відобразилося на політичному просторі України. Депутати західноукраїнських місцевих рад, контрольованих партією Свобода, вже запропонували Верховній Раді скасувати своє рішення, пригрозивши в разі відмови ввести свій, "львівський" час. Зрозуміло, що подібна загроза виглядає не меншим абсурдом, ніж сама відміна "зимового часу", - ніяких можливостей переводити стрілки у місцевих законодавців немає, і їхні апеляції до українського парламенту виглядають швидше спробою перетворити дурість у політику.

Депутати західноукраїнських місцевих рад, контрольованих партією Свобода, вже запропонували Верховній Раді скасувати своє рішення, пригрозивши в разі відмови ввести свій, "львівський" час.

Це, втім, не дуже виходить, тому що в Україні достатньо справжніх політичних приводів схрестити списи. Ось події тільки останніх днів: очікування вироку колишньому прем'єр-міністру Юлії Тимошенко, можливість декриміналізації статей Кримінального кодексу, за якими звинувачують екс-прем'єра, і боротьба в оточенні президента навколо цієї декриміналізації, стрімке падіння рейтингу чинного президента (якби вибори відбулися зараз, він поступився б у другому турі опозиціонеру Арсенію Яценюку і тільки на пару десятих відсотка випередив би Юлію Тимошенко), поїздка Януковича до Варшави на саміт Східного партнерства і його діалоги про справу Тимошенко з Меркель, Туском та керівниками ЄС, поїздка дочки Тимошенко Євгенії Карр до Страсбурга і її виступ перед депутатами ...

Це, власне, і є політичне життя. У державі, влада якої явно прагне закрутити всі крани, вода все ще б'є. Віктору Януковичу не потрібно придумувати приводів для того, щоб перебувати в центрі інформаційного простору. Він і так на виду - і для своїх противників, і для своїх прихильників, і для тих, хто хоче звинуватити його в авторитаризмі, і для тих, хто запевняє, що президент домігся бажаної стабільності.

Януковичу не потрібно придумувати приводів для того, щоб перебувати в центрі
інформаційного простору. Він і так на виду - і для своїх противників, і для своїх прихильників, і для тих,хто хоче звинуватити його в авторитаризмі, і для тих, хто запевняє, що президент домігся бажаної стабільності

Українському суспільству, дійсно, є чим цікавитися, крім стрілок. Звичайно, можна влаштувати жваву дискусію і з даного питання. Але є глобальні невирішені питання - цивілізаційний вибір країни, доля лідера опозиції і взагалі можливість існування опозиції після запроторення  Тимошенко за ґрати, відносини з Євросоюзом, відносини з Росією.

Навіть стаття Володимира Путіна про Євразійський союз, на мій погляд, викликала в Україні більше розмов, ніж у Росії. Її коментували політики і експерти, про неї розповідали у новинах, хоча в цьому тексті не було навіть слова Україна, а тільки натяк. Але натяк на вибір, який Україна не зробила і який цікавий одній частині суспільства і неприйнятний для іншої.

Чи є в цій ситуації час дивитися на годинник? Так, влада зробила чергову дурість, але для перерахування дурниць української влади статті не вистачить. А найголовніше - таку дурість можна легко скасувати після наступних же парламентських виборів. Якщо порозумнішає виборець ...

***

У рубриці Огляд преси статті із закордонних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несе відповідальності за зміст даних матеріалів

Эта же новость на Корреспондент.нет
Комментариев (0)
Реклама
Мы в соцсетях
Реклама
Реклама
Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее здесь