6 років, 11 міст, 800 історій: у Києві відкрилася фотовиставка про людей, чиє життя змінив ВІЛ / СНІД
ВиставкаСНІД. Відкриті обличчя присвячена Україні і людям, чиє життя змінила епідеміяВІЛ / СНІДу. Разом із засновником фонду АНТИСНІД Оленою Пінчук у вернісажівзяли участь ті, хто став героями виставки. Фотопроект був знятий в два етапи -в 2005 і 2011 роках, повідомили Корреспондент.net у прес-службі Фонду ОлениПінчук АНТИСНІД.
Експозиція працюватиме до 17 грудня. Під час виставки кожен охочий зможебезкоштовно та анонімно здати тест на ВІЛ - результат тесту буде відомий за10-15 хвилин. Про ВІЛ / СНІД відвідувачам виставки розкажуть студенти-волонтери,які отримали грант Фонду Олени Пінчук АНТИСНІД на проведення інформаційноїкампанії в київських вузах.
"Ми не маємо права розслаблятися ні на мить. СНІД, як і будь-яканевиліковна хвороба, не йде назавжди. Він лише, у кращому випадку, відступає.Як далеко і наскільки надовго - залежить від нашої рішучості боротися інаступати. Загибель людини - трагедія. Загибель мільйонів - статистика. Нашавиставка - не про статистику, а про трагедію. Дивлячись у ці обличчя, кожен знас повинен відчути, що справжню історію СНІДу розповідають не цифри, а очі.Хочу сказати спасибі людям, які відкрили свої обличчя для цього фотопроекту ;соціальним працівникам, які присвятили своє життя допомозі тим, хто зіткнувся зпроблемою ВІЛ ", - зазначила засновниця фонду АНТИСНІД Олена Пінчук,відкриваючи виставку.
Наташа, 39 років. Була на замісній терапії (метадон), від якої відмовилася
Брент Стіртон дев'ять місяців на рік знімає війну. Його роботи публікуютьнайбільші світові видання - National Geographic Magazine, The New York TimesMagazine, The London Sunday Times Magazine, Newsweek, Le Monde, Figaro, ParisMatch, GQ, Geo, Stern і багато інших.
Але його поїздка в Україну в 2005 році, коли він знімав проект Картина епідеміїВІЛ / СНІДу в Україні для Глобальної бізнесу і коаліції з ВІЛ / СНІДу, справилана нього настільки глибоке і сильне враження, відзначають організаторивиставки, що через шість років він за своєю ініціативою повернувся наукраїнське поле бою зі СНІДом.
Ініціатори проекту прагнули відобразити в ньому витоки епідемії ВІЛ / СНІДу вУкраїні, наслідки катастрофічного зростання нових випадків ВІЛ / СНІДу, впливпаралельних епідемій - туберкульозу та гепатиту, поширення наркоманії тазахворювань, що передаються статевим шляхом. За словами організаторів, не всіісторії, які зібрані в цьому проекті - це історії ВІЛ-позитивних пацієнтів, алеце долі конкретних людей, сімей та спільнот, чиє життя назавжди змінив діагнозВІЛ / СНІД.
У Фонді АНТИСНІД зазначають, що Брента Стіртона непросто здивувати проблемамиВІЛ-позитивних людей. Він живе в Нью-Йорку, але його рідна країна - ПАР, одна знайбільш уражених епідемією ВІЛ / СНІДу країн світу. Але навіть у порівнянні зПівденною Африкою чи Китаєм, де він знімав аналогічні фотопроекти, Україна йоговразила ... У першу чергу тому, що більшість його зустрічей в 2005 році - цебули зустрічі з людьми, які вже не можуть пересуватися без сторонньої допомогиі потребують постійного догляду. У 2011 році ситуація в країні змінилася - вдесятки разів покращився доступ до тестування, у країні стало у вісім разівбільше людей, які отримують антиретровірусну терапію, у наркозалежних пацієнтівз'явився доступ до замісної терапії. Але ситуація як і раніше залишається складною.
Родина. Чоловік Дмитро ВІЛ-позитивний (колишній наркозалежний). Дружина Аліна (також у минулому наркоман) і діти - всі ВІЛ-негативні.
"Роблячи фотопроекти на тему ВІЛ у всьому світі, я якусь частину рокупроводжу з героями своїх фоторобіт. Коли я перебуваю поруч з ними, протягомнавіть короткого періоду часу, мене завжди вражають і глибоко чіпають ці люди.Люди, які постраждали через це захворювання, їхні долі. Мені здається, щоситуація в Україні сьогодні приводить багатьох людей, які зіткнулися зпроблемою ВІЛ, у відчай. Саме тому мене в моїй роботі постійно надихалисоціальні працівники, з якими я познайомився під час проекту. Я також буввражений тим, що люди, у яких нічого немає, готові віддати все. Я зустрічавтаких людей під час роботи над цим проектом ", - сказав Брент Стіртон усвоєму відеозверненні, присвяченому відкриттю виставки.
Брент Стіртон разом зі співробітниками Фонду Олени Пінчук АНТИСНІД та іншихпартнерських організацій об'їхав всю Україну, знімаючи дітей вулиці в Одесі,циганські поселення і сім'ю з 44 ВІЛ-позитивними дітьми в Закарпатті,споживачів ін'єкційних наркотиків у Києві та Донецьку, дівчат з Полтави, якіпівжиття простояли на трасі, ув’язнених у Херсоні, дітей сиріт у Макіївці,Харкові та Києві. Ці унікальні кадри, які описують життя людей, яких торкнуласяепідемія, вперше будуть показані на фотовиставці в галері Лавра, яка будепрацювати з 1 по 17 грудня.
Завдяки співробітникам проектів зменшення шкоди та партнерам фонду по всійУкраїні Брент Стіртон зустрівся з людьми, які споживають наркотики і змушеніщодня починати з пошуку грошей на чергову дозу. Багато учасників проекту - цемолоді дівчата, у яких є діти. Про деякі з них як і раніше піклуються їхнібатьки, сподіваючись, що коли-небудь їхнє життя зміниться на краще.
Бренту Стіртону вдалося відвідати Дар'ївську колонію суворого режиму в Херсоні,де відбувають покарання ув'язнені з діагнозом ВІЛ / СНІД, провести день зсоціальними працівниками одеського фонду Дорога до дому, разом з волонтерамигромадської організації Віра. Надія. Любов взяти участь у роботі з жінкамисекс-бізнесу. Завдяки співробітникам Всеукраїнської мережі людей, що живуть зВІЛ у проекті з'явилися історії життя ВІЛ-позитивних людей з Харкова, Полтавита Києва.
Одна з головних тем проекту — дитяча. Семирічна Надя, що жила серед трирічних дітей у будинку дитини, знайшла за минулі 6 років свою сім'ю. У 2005-му мало хто вірив, що Надя зможе знайти батьків — українці не поспішали приймати у свої родини дітей із ВІЛ-статусом. Зараз, завдяки спільному проекту зі СНІД Фондом Елтона Джона, усиновлення ВІЛ-інфікованих дітей стало нормальним явищем. У 2005 році Брент фотографував дорослих дітей у спеціалізованому будинку дитини в Макіївці. У 2011 році він зміг зробити фотографії цих дітей у їхніх власних кімнатах разом із новими родинами — в Макіївці дві прийомні сім'ї взяли на виховання вісім ВІЛ-позитивних дітей — фонд придбав для них будинок і квартиру за кошти, зібрані на благодійному аукціоні.
Кожен відвідувач виставки отримав упаковку презервативів Dolphi з телефоном гарячої лінії з ВІЛ/СНІДу.
ВІЛ/СНІД в Україні — 2005 і 2011 роки
Тамара, 37 років, ВІЛ-позитивна
Україна залишається лідером в Європі за темпами поширення ВІЛ-інфекції. За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе понад 1% населення. І тільки кожен другий знає про свій діагноз.
У 2005 році в Україні було зареєстровано 13 770 нових випадків ВІЛ-інфекції. За 10 місяців 2011 року зареєстрований 17 021 випадок.
У 2005 році щодня діагноз ВІЛ ставили 37 українцям, у 2011 році його чує 56 осіб.
Зараз українці все частіше інфікуються через незахищений секс. Якщо 2005 року через сексуальні контакти інфікувалися 33% людей, у яких виявили ВІЛ-інфекцію, то в 2010 році цей відсоток зріс до 45%.
У 2005 році від СНІДу померли 2 185 українців, з них 36 дітей. За 10 місяців 2011 року — 2 928 осіб, з них 21 дитина.
У 2005 році ВІЛ-позитивні жінки в Україні народили 2 498 дітей. У 2010 році — 4 049 дітей.
Станом на 1 липня 2011 року на диспансерному обліку перебувало 9 072 дитини, народжених ВІЛ-позитивними мамами, з них 2669 дітей — з підтвердженим діагнозом.
За прогнозами міжнародних експертів, до 2014 року кількість дітей, що втратили обох батьків внаслідок епідемії ВІЛ/СНІДу може досягти 42 000.
У 2005 році антиретровірусну терапію в Україні отримували близько 3 000 пацієнтів. У 2011 році їх уже понад 26 000.
У 2005 році в Україні розпочалася програма замісної терапії для наркозалежних пацієнтів, тоді в ній брали участь 160 чоловік. У 2011 році допомогу по цій програмі отримують вже більш як 6 000 осіб.
***
Нагадаємо, що сьогодні, 1 грудня, у світі відзначають День боротьби зі СНІДом.
Всесвітній день боротьби зі СНІДом став одним із найбільш визнаних міжнародних днів здоров'я і важливою можливістю для підвищення рівня обізнаності про це захворювання та його профілактику. Він був заснований у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я, і вперше відзначався 1 грудня 1988 року.