Подерв'янський: Наш час я назвав би жопою
Відповідаючина питання читачів Корреспондент.net,Подерв'янський і Вересень розповілипро найближчі спектаклі за мотивамип'єс Подерв'янського, про те, чого невистачає українській літературі і якзробити вітчизняну культуру модною,поспілкувалися на тему політики таоцінили ситуацію в країні.
ВІДЕО:Чат із Лесем Подерв'янським та МиколоюВереснем
- Як Ви ставитеся до вільногорозповсюдження аудіозаписів Ваших п'єсв інтернеті?
Лесь Подерв'янський:Ставлюся до цього, як до неминучості. Узв'язку з тим, що є інтернет, требаконстатувати, що авторському правунастала хана. Тому треба це прийняти із цим треба жити.
- Чому Ви пересталиписати сатиру? Вважаєте це негідним абовтратили інтерес?
Лесь Подерв'янський:Тут очевидна плутанина в термінології.Тому що сатира передбачає якесьвисміювання і якесь навіть моралізаторствопевних негативних явищ нашого життя.Там очевидно, що в п'єсах немає цихелементів, значить, немає і відповідіна питання.
- Скажіть, кого або чого,на Вашу думку, не вистачає українськійсучасній літературі?
ЛесьПодерв'янський: Ну, українська сучасналітература лише починає розвиватися йтому говорити рано. Ну, не пише тут тількилінивий. Пишуть всі, і, думаю, що кількістьколи-небудь переросте в якість. Коли цебуде, я не знаю, але насправді зараззагалом ніхто добре особливо і не пише.Часи літератури, боюся, минули. Та й нечитає особливо ніхто.
- Чи плануютьсяпостановки Ваших п'єс, як це сталося зПавликом Морозовим? Чекаємо з нетерпінням,успіхів Вам і натхнення.
ЛесьПодерв'янський: 16 квітня о сьомій годинів приміщенні київського Crystal Hallвідбудеться спектакль, мега-спектакль,Сни Васіліси Єгоровни. Микола теж будев ній брати участь. Братиме участь майжевся наша трупа, задіяна в ПавликуМорозову. Там буде шість або сім п'єс.Приходьте, подивитеся.
- Лесю, скажітьбудь ласка, Вас на вулиці люди впізнають?Якщо так, то яка в них перша реакція?
ЛесьПодерв'янський: Буває, що впізнають, іхочуть бухнути. З непристойнимипропозиціями ніхто не приставав поки.
-Лесю, добрий день! Як Ви ставитеся досуржику, як у творчості, так і в реальномужитті?
Лесь Подерв'янський: Насправдісуржик хороший тим, що існує в реальності.І, подобається це комусь чи ні, він є. Аякщо він є, таке явище, то з ним слідрахуватися. Не можна ігнорувати й робитивигляд, що його немає. Я вважаю, що суржик— один із мовних діалектів нашоївеличезної країни, оскільки вона дужевелика, у ній є всякі діалектизми,полонізми й подібні речі, і люди вЗахідній і Східній Україні розмовляютьна різних мовах, і це абсолютно нормальнеявище. Якщо Ви будете в Німеччині абоФранції, там те ж саме: баварці спілкуютьсятаким говором, що шваби їх не розуміють,і навпаки. Те саме відбувається і уФранції, і у Великобританії, скрізь таксамо, і це абсолютно нормальне мовнеявище.
- Чи буває так, що поведінкаабо вчинки наших чиновників нагадуютьВам героїв Ваших творів? Якщо так, тохто і кого?
Микола Вересень: Я думаю,що будь-які спроби об'єднати сучаснуполітичну ситуацію, скажімо так, не дужеідеальну, з тим, що робить Лесик, або зтим, чим ми разом займаємося — я маю наувазі різні постановки його творів —це не пов'язане одне з одним. І ми помітилище тоді, коли ставили Павлика Морозова,що багато людей чомусь вирішили, що цебуде щось на злобу дня. Що це буде щосьтаке для висміювання, сатира на існуючийсуспільно-політичний лад. Але я хочурозчарувати: всі політично неспокійніне ходіть на вистави, тому що ви тамнічого такого не знайдете. Чомусь біднуВольнову, яка у нас грає, звинуватили втому, що вона імітує Азарова, а вонапросто так розмовляє. Я не думаю, що воназнає, хто такий Азаров, тому що це іншийсвіт, це люд, яким не дуже цікаваполітика.
Лесь Подерв'янський: Намвона не цікава. Нехай нею займаютьсяті, хто цікавляться, і у них виходитьте, що ви самі бачите. А у нас виходитьзовсім інше.
- Дуже подобається Казкапро Рєпку та про масло. Часто цитую фразиз Ваших п'єс. Питання таке: чи правда, щоВи починали писати свої твори зіспівавтором? Мені таке говорили.
ЛесьПодерв'янський: Ні, це неправда.
-Лесю, чи не плануєте Ви вийти в інтернет(блог, Facebook, Twitter), а то у Вас навітьофіційного сайту немає, а так хочетьсяй там стежити за Вашою творчістю?
ЛесьПодерв'янський: У мене там є блог, якиймовчить. Цей блог мені спорудила моядонька Настя, вона мені сказала: тату,хай у тебе буде блог. Ось у мене там єблог. А що робити з цим блогом я не знаю,бо інтернетом не користуюся. Але виможете туди зайти і подивитися, там,по-моєму, треба через Вікіпедію якось.
-Миколо, питання до Вас: куди Ви поділисяз ефірів?
Микола Вересень: Ні, цепитання не до мене, а до господарів іменеджерів каналів. Це до них питання.Я завжди є. Бувають, досить часто буваютьпропозиції, але вони всі якісь дуженесерйозні, і в мене таке враження, щосучасний ТВ-менеджмент сам не знає, чогохоче. Є така фраза, яку люди частовикористовують, але не дуже сильнозаглиблюються під час використання:він знає, що він робить (чи вона). Дужеважлива фраза, до речі. У мене [склалося]враження, що в Україні всі начальники,починаючи від начальника країни, незнають, що вони роблять. І, якщо ви ніякийне начальник, то з вами цікаво, ви вжезнаєте, ви якимось чином реагуєте нате, що відбувається, а от як тільки стаєтеначальником, у вас якась там лоботоміявідбувається в голові. Чи, може, навпаки:перед призначенням на посаду начальникайого запитують: "ти погоджуєшся налоботомію?", якщо погоджується, тойому роблять лоботомію, і він іде вначальники.
Лесь Подерв'янський:Мені здається, що вона зроблена ще принародженні.
Микола Вересень: Ну,коротше, є пропозиції. На ринку достатньоцікаво зараз. Але всі вони зараз добрезаймаються виборами парламентськими,у мене таке враження. І тому їм не доякісних програм. Хоча, хто зна. Альо! Яє! Я є!
- Пане Лесю, чи можна будеподивитися Ваші вистави в Одесі, і чине працюєте Ви зараз над написаннямнової п'єси — якщо так, то на якутему?
Лесь Подерв'янський: Ну,наскільки мені відомо, менеджментCrystal Hall, у якому будутьп'ять, а потім ще п'ять — усього десять— прем'єрних вистав, зацікавлений утому, щоб зробити тур по Україні з цимиспектаклями, а наскільки їм це вдасться,цього я не знаю. Хотілося б. Я люблюОдесу, і з задоволенням там би виступив.
-Чи є в Україні діячі культури, яких можнаназвати совістю нації?
ЛесьПодерв'янський: Ось вона сидить [показуєна себе і сміється, — ред.]
- Питаннядо Леся: чому поруч із Вами сидить МиколаВересень і п'є каву?
Микола Вересень:По-перше, я п'ю чай, а він п'є каву.
ЛесьПодерв'янський: Тому що сьогоднішнєінтерв'ю стосується проекту, який миробимо всі разом. Саме тому я тут. Оскількими вже не один рік разом плідно працюємоі випиваємо на ниві театру... Миколагратиме ключові ролі в цій п'єсі.
- Як Виставитеся до того, що Ваші п'єси потрапляютьдо рук деяких школярів, і ті потім ледьне цитують їх, але при цьому передаютьне суть, не ідею, а уривки тексту зматюками?
Микола Вересень: Покидьок.Розбещує молодь.
Лесь Подерв'янський:Я ставлюся до цього позитивно, тому щолюди взагалі щось читають, і це завждидобре. Наскільки мені відомо, часто йдорослі люди також не завжди розуміютьбекграунд, який там є. І, можливо, чимраніше почати читати, тим краще.
МиколаВересень: Ні, ну якщо згадати ту п'єсу,Павлика, то було дуже цікаво дивитися:в залі абсолютна меншість людей зверталаувагу на лайку, одиниці сміялися, аабсолютна більшість людей, 95%, дивилисятак, як треба на це дивитися.
ЛесьПодерв'янський: Тим більше, я точно знаю,що не я навчив українців матюкатися ітим більше не я навчив цього дітей. І яточно знаю, що кожна порядна дитинка зінтелігентної сім'ї, якщо вона три разисходила до дитячого садка, на четвертийраз уже знає все. Я це все просто знаюпо своєму онуку.
- Лесю, скажіть будьласка, звідки Ви черпаєте натхнення?
ЛесьПодерв'янський: Я черпаю натхнення зповсякдення. У мене просто досить уважневухо й зірке око, і я підмічаю якісьречі, що, можливо, залишаються без увагиінших. Нічого такого особливого.
-Чи правда, що Ваші перші п'єси булизаписані від нудьги під час служби вармії?
Лесь Подерв'янський: Ну, нудьгаі служба в армії — речі абсолютно несумісні, тому що в армії ніколи нудьгувати.Навпаки, в армії дуже весело, і я всімраджу туди піти. Ну, не всім, принаймнітим, у кого є великі творчі амбіції. Томущо пересічній людині там абсолютнонічого робити — втрачений час. А людині,яка хоче бути письменником, живописцем,композитором — вона обов'язково маєпіти в армію. Тому що це корисно длятворчої голови. І правда, я повиненсказати, що атмосфера армії дійснонадихає не тільки на написання п'єс, ай на багато чого.
- Лесю, чи запрошуютьВас на корпоративи? Дорого берете?
МиколаВересень: Дорого. Якщо запрошують[сміється].
Лесь Подерв'янський:Неймовірно дорого. Взагалі-то, не дужезапрошують.
- Чи давно Ви знаєте АннуГерман? Як вона?
Лесь Подерв'янський:Та я її взагалі не знаю. Я з нею незнайомий.
Микола Вересень: Я знаю.
-Як Ви ставитеся до ущемлення правросійськомовного населення в східнихобластях України та Криму?
ЛесьПодерв'янський: Та хто їх там ущемляє?Покажіть мені защемленого дверима абоще чимось російськомовного. Я, може,навіть вип'ю з ним горілки й запитаю,так, в чому тебе обмежили.
- Девідбуваються події п'єси Нірвана, чи цевигаданий населений пункт?
ЛесьПодерв'янський: Дії п'єси відбуваютьсяв котельні. Це замкнутий простір котельні,в якому бухають друзі.
- Чи можнапочути у Вашому виконанні прямо заразекспромт у Вашому фірмовому стилі просьогоднішній стан України?
ЛесьПодерв'янський: Ну не можна, ну як же...Та й, власне, сьогоднішній стан Українивже, по-моєму, 20 років він в України. І яне думаю, що для мене це цікаво. Мене нехвилює політика. Взагалі, тобі не здається[звертається до Миколи Вересня], щоукраїнці надто заполітизовані? Існуєбезліч цікавіших подій, ніж політика.
МиколаВересень: У мене склалася думка, щоінтернет-спільнота більшзаполітизована...
Лесь Подерв'янський:Та не тільки.
- Нещодавно прочитавпро Ваші плани екранізувати одну з п'єс.Як Ви ставитеся до кінематографа вцілому, яка епоха в кіно Вам більшеподобається і чиї роботи Ви вважаєтешедеврами?
Лесь Подерв'янський: Умене не було ніколи планів екранізуватимої п'єси, тут, знов-таки, якась помилка,тому що п'єси не потрібно екранізувати,п'єси потрібно ставити в театрах.Екранізувати треба сценарії. Тут,напевно, сталася плутанина, тому щосценарій у мене є, і для того, щоб йогоекранізувати, все, що потрібно — тобабло. Але, оскільки це мало кого цікавить,то поки Україна якось без кіно. А то булоб хороше кіно. До кіно я ставлюся дужепозитивно. але не можу сказати, що маюякісь переваги. Мені подобається багаточого, і абсолютно різне, як серед того,що було зараз, так і серед того, що колись.Я люблю і Годара, і Французьку новухвилю, й італійський неореалізм, іКуросаву, і, між іншим, я люблю голлівудськіблокбастери теж. Як буває солодко сидітиі жерти поп-корн та дивитися на здоровугорилу. І вестерни я теж люблю, і Леона[Кілера] і все інше. Я обожнюю все це.Мені важко на чомусь зупинитися.
-Лесю, завжди хотів запитати: чи може такбути, щоб масла було достатньо?
ЛесьПодерв'янський: Ну ми дожилися. Маслапросто навалом.
- Купатися чи некупатися?
Лесь Подерв'янський: Цедзенське питання, і майстер дзену,напевно, вирішив, що купатися не треба,тому що в дзені й даосизмі завжди недіянняпереважають над діяннями. Тим більше,що зараз холодно.
Микола Вересень:Відповідь — не купатися.
- ПанеПодерв'янський, чи не плануєте створитисвою партію? Я б за Вас голосував.
ЛесьПодерв'янський: Та я й так член партії.Я — член Партії сала. Мене прийняли донеї в музеї Сало у Львові. І навіть незапитали, чи хочу я бути там — мені тамвручили членський квиток. Тож я вже єчленом Партії сала.
- Чи будепродовження п'єси Місце зустрічі змінитине можна, адже в кінці герой каже: "Нущо, зустрічаємося завтра?"
ЛесьПодерв'янський: Ні, там уже крапкапоставлена. До речі, ця п'єса теж буде внас.
- Читаючи Ваші твори, знаходишц них достатньо жорсткі, але часто влучній доречні цікаві думки, що приємно. Однаку Ваших творах їх окремо, без лайки, незнайдеш. Чому? З чим пов'язане частевживання матюків у Ваших творах? Чи неє це одним зі способів залучення читацькоїаудиторії? Думаю, без таких слів Вашітвори не стануть менш популярними, чистануть? То може без бою?
ЛесьПодерв'янський: Треба зрозуміти однуріч: авторської мови там майже немає,там розмовляють персонажі, а мої персонажірозмовляють саме тією мовою, якоюрозмовляють, якою звикли розмовляти.Якщо я, наприклад, покладу їм в уставишукану, літературну мову, якою, я знаюточно, розмовляють священикигреко-католицької церкви в Україні, —мені ніхто не повірить. Це буде неправда.І я пишу тільки правду. Я коли був уармії, захотів там читати. І пішов добібліотеки, і там я захотів взяти книгупро армію, тому що хотів порівняти те,що пишуть про армію, з тим, як вононасправді. І в книзі було написано так,що старший лейтенант, коли звертавсядо єфрейтора, говорив: "Єфрейторе,підійдіть, будьте ласкаві" [Сміється].Це було досить дивно, тому що в моїйармії старший лейтенант звертався доєфрейтора зовсім іншими словами. І тутя подумав, що, можливо, в цьому є неправда.В цьому й колізія. Тому потрібно, щобперсонажі розмовляли тією мовою, якоюрозмовляють і в житті. І все, тут немаєніякого секрету.
- Ходиличутки, що Вас змусили озвучувати станціїкиївського метро, і що Ви відмовилися.Це так?
Лесь Подерв'янський: Так,було таке. Мені здавалося, це не серйозно.Чого мені озвучувати метрополітен:"Двері зачиняються, наступна станція— Арсенальна". Немає ніякої творчостітут, це тупо. Це може робити будь-хто. Цеможе зробити слюсар Вася. От якщо б менідозволили самому щось придумати, томожливо. А так, читати чужі тексти я небуду. Ось ти погодився б [МиколіВересню]?
Микола Вересень: Ні. Якщоб, дійсно, сказали щось придумати, тобезумовно погодився б.
- Чи запрошувалиВас у Comedy Club?
Лесь Подерв'янський:Мене не запрошували. А якби запросили,я б не пішов.
Микола Вересень: І я бне пішов. Ні, мене запрошували одногоразу в Києві просто подивитися на це, ія подивився. Але далі буду мовчати. Цеякийсь дивний формат, розумієте, який...Ну, це довго розповідати.
ЛесьПодерв'янський: Я можу це сформулюватитак: я взагалі не люблю жарти, я не люблю,коли мене хочуть насмішити. Я вважаю,що життя набагато смішніше, ніж жарти.Навіщо взагалі жартувати, навіщо?
-Лесю, чи читаєте Ви свої давні п'єси длянасолоди в компанії друзів або ще десь?Хто такий Мурзик Васильович і звідкивін узявся?
Лесь Подерв'янський:Мурзик Васильович — це кіт, і це образтакого ідеального героя, котрий думає,що в нього немає недоліків, але потімвін обісрався, як усім відомо. І наприкладі Мурзика Васильовича ясно, щоне треба думати про себе, що ти великецабе. Певне моралізаторство є в МурзикуВасильовичу. Він хвалько.
МиколаВересень: Він [Лесь Подерв'янський] нечитає свої твори в колі друзів, це я вамсказати можу. Ніколи не чув.
- Панове,які для Вас зараз існують табу, і якихіз них Ви хотіли б позбутися (особистіабо громадські)?
Микола Вересень:Чорт його зна. Я зазвичай на Хрещатикуне какаю і не пісяю - може, це і є такетабу, в театрі оперному я не регочу дужеголосно, штанів не розстібаю переддамами. Тобто, так, є якісь табу, я такдумаю [Сміється]. А ось так навіть незнаю, чи є. Я, по суті, ніколи над цим недумав. Жив собі та й жив.
ЛесьПодерв'янський: Ну, я теж. Мене ще батьки,дідусь із бабусею привчили, що требабути більш-менш цивілізованим, не плюватисобі під ноги, і не говорити після кожногослова слово "бл*дь", я, "бл*дь",пішов, "бл*дь" , у гастроном, "бл*дь".Це не є добре, так. Це не те, щоб табу,просто це не цікаво. Щодо мистецтва, тов мистецтві ніяких табу бути не може.Тут просто треба дотримуватися світовоїпрактики: у цивілізованих країнах єтільки два табу — це вбивство і дитячапорнографія. Наприклад, на сцені неможна нікого вбивати. Приміром, куркуабо їжачка не можна, тому що це некрасиво.Ну і дитяча порнографія, зрозуміло чому.Все інше — мистецтво оперує всім.
-Який політик для Вас є позитивом, а який— негативом?
Лесь Подерв'янський:Позитивом є Рональд Рейган, МаргаретТетчер, Наполеон Бонапарт, Юлій Цезар,Олександр Македонський. Негативом євсе інше, що на них не схоже.
- Українаближче до Сходу чи Заходу?
ЛесьПодерв'янський: Очевидно, що до Заходу.Треба подивитися на карті, й зрозуміло,що Україна перебуває в західній півкулі,якщо є така півкуля, цивілізаційна.
-Лесю, якщо б Вам запропонували написатипромову для Януковича, Ви б узялися?
ЛесьПодерв'янський: Ну чому ні? Це цікавезавдання. Інша справа, на що б він їїперетворив.
- Чи може, на Ваш погляд,українська культура стати модною, якце сталося, наприклад, з балканською?Чи потрібно щось робити для цього, абоце самостійний процес, не надто залежнийвід самих творців?
Лесь Подерв'янський:Це цікаве питання, звичайно. Для того,щоб вона стала модною, такою як балканська,потрібно, по-перше, мати Еміра Кустуріцуй Бреговича, а також Мілорада Павича,який написав Хозарський словник. Ось явам назвав три прізвища. І крім того, щотреба мати ось трьох таких персонажівза рівнем таланту, треба мати якісьможливості для того, щоб цей талант ставвідомий усьому світу. Тобто, Кустуріцаповинен зняти фільм, а для цього потрібнігроші, Брегович повинен написати доцього фільму музику, і ось це все. Аленасправді нічого такого складного, чогоб не могло бути, я не бачу.
- Лесю, чивважаєте Ви свій голос унікальним,оскільки лише з Вашим голосом сприймаютьсяВаші твори? Вам цей голос перейшов успадок?
Лесь Подерв'янський: Ну, так,від цього... від Карузо мій унікальнийголос :)
Микола Вересень: Ви навітьще не знаєте, як він співає! М-м-м...
ЛесьПодерв'янський: Або може ще відПаваротті.
Микола Вересень: Ну,по-перше, я протестую. Бо твориПодерев'янського на сцені ставлять, ітам — актори, й нічого. Тож[(звертаючись до Леся]твої твори можливі навіть у моємувиконанні, щоб ти знав :)
ЛесьПодерв'янський: Та я взагалі проти такихформулювань.
- Яка доля у подарованихВам картин Нірвана й Ріпка?
ЛесьПодерв'янський: Вони в мене у майстерні.Знаходяться в майстерні. І я на нихдивлюся.
- Скажіть будь ласка, колибудуть створені нові п'єси і в якомуформаті, друкованому чи аудіо?
ЛесьПодерв'янський: Ну, цього я сказати неможу. Тому що я, власне, пишу нерегулярно.Ось як відвідає якась думка — пишу, ані — не пишу. А оскільки найчастіше невідвідує, то частіше не пишу, ніжпишу.
Микола Вересень: От наговоривуже...
Лесь Подерв'янський: Я не безвад.
- Як Ви ставитеся до москалів?
Лесь Подерв'янський: Я їхобожнюю.
Микола Вересень: Обожнюю! Так.
Лесь Подерв'янський: Притиснувби всіх до своїх грудей. Але ненадовго.
Микола Вересень: До посиніння...:)
- Чи є у Вас улюблений персонажі персонаж, схожий на Вас самих?
Лесь Подерв'янський: На мене- ні. Я не писав автобіографію. От.А що стосується улюбленого, не знаю, яїх усіх люблю. Хочу, щоб усі зрозуміли,для мене неможливо, хоча, можливо, длякогось це і можливо, - писати про те, чогоне любиш. Тому я вважаю, що в мене майжезовсім немає негативних персонажів. Умене ви не знайдете жодного, наприклад,полковника КДБ, жодного стукача.Про людей мені неприємних я не пишу, авсі інші мені і дорогі, і милі - вважаю,що всі вони прекрасні люди. Хоча інодівони бувають трохи обмежені, не дужедобре розуміються на українській мові- ну, вони теж не без недоліків. І я тежне ідеальний, всі ми такі.
- За радянських часів у кожногоперіоду була своя назва: тоталітаризм,відлига, застій, перебудова... Яку назву,на Ваш погляд, отримає наш час, нинішній?
Лесь Подерв'янський: Жопа!
Микола Вересень: (Сміється ...)Ось, бачите, він грубий, а я можу сказати"анус". Інтелігентно! :)
Лесь Подерв'янський: Ага, так.Це типу, а тепер трошки латині :)
Микола Вересень: Треба ж тебеякось присоромити, що ти такий грубийі матюкаєшся. А я тебе вигідно відтіняю.Анус!
- Де можна купити Ваші картини?
Лесь Подерв'янський: Можнакупити прямо у мене в майстерні. А якщоне в майстерні, то під час виставки, алеце вже в галереї.
- А чим займаєтьсяПодерев'янський-художник? Що малюєте?
Лесь Подерв'янський: Що малюєте...Це цікаве питання...
Микола Вересень: Натюрморти!:)
Лесь Подерв'янський: Це колихудожник, наприклад, стоїть і малюєпейзаж, ззаду з'являється такий хлопчинаі каже: "Дзядя, а со ви рісуесе?!".М-да. Ну, що ти тут скажеш? :)
Микола Вересень: Так, його відвбивства лише вік рятує. Був би старший,художник за таке питання його б ужеприбив :)
Лесь Подерв'янський: Ну, питаннятупе. Ось, кажу правду. Ну, "що вималюєте" ...
- Чи читали Ви Гаррі Поттера?Ваше ставлення до книги?
Лесь Подерв'янський: Чеснокажучи, пробував читати Гаррі Поттера.Прочитав лише одну сторінку і з обуреннямвикинув книжку в унітаз.
Микола Вересень: Я, до речі,читав своїй дочці молодшій. І коли вонабула ще зовсім маленькою, то їй десьразів три-чотири читав Поттера на ніч.Усього прочитав сторінок 20-40. Якщо цецікаво ... Я не літературний критик, алемене це не захопило. Читав, бо доньці,сам для себе не брався б.
Лесь Подерв'янський: Мені цездалося страшним занудством. Я знаю, щотаке дитячі книги і з задоволенням їхчитаю. Наприклад, Буратіно я можуперечитувати багато разів. Гаррі Поттерпорівняно з Буратіно і поруч не стоїть.
- У чому секрет Вашої молодості?Ви виглядаєте набагато молодшим, ніжнасправді.
Лесь Подерв'янський: Ну, як учому? Вранці прокинувся - стакан горілки.І прекрасно! :)
Микола Вересень: Сигару ще івсе! :)
Лесь Подерв'янський: Еліксирмолодості.
- Творчість яких філософів Вамімпонує?
Лесь Подерв'янський: Я б неназвав це творчістю. Перш за все - Лао-цзи.
- Чи правда, що Ви колись займалисясхідними єдиноборствами? Згодилися Вамці навички?
Лесь Подерв'янський: Я ніколине припиняв займатися східнимиєдиноборствами. Займаюся ними все життя,аж до цієї миті, і буду займатися, скількиживу. А чи згодилися? Ну, звісно. Цесформувало мене в цілому як особистістьі злегка підправило мій дурковатийхлоп'ячо-юнацький дах. Навпаки, чимбільше займаєшся кунг-фу, тим більше тирозумієш, що кунг-фу - це все - не лишесаме кунг-фу, а й живопис, і кулінарія,і життя, і відносини з друзями, і відносиниз жінками, і творчість, і все-все. Тобтоці правила - вони універсальні. І це дужебагато дало мені в житті зрозуміти.
- Чи є Ви вболівальником ФКДинамо Київ? Чи є у Вас квиток на недільнийматч з ФК Дніпро?
Лесь Подерв'янський: Початипотрібно з того, що я не люблю футбол. Явзагалі заборонив би його, оскількивважаю футбол жорстокою грою, якарозпалює ненависть і ксенофобію.
- Пане Лесю, Ви курите марихуану?
Лесь Подерв'янський: Я не курю,але не тому, що я такий хороший. Простомої спроби курити марихуану завждизакінчувалися якось невдало. Останньогоразу, коли я курив її, це було в Америці.Мої друзі накупили там у негрів ізВашингтон-сквер дуже міцних шишок. Усізакурили, ніби так нічого і всім весело,а в мене віднялися ноги. Це було доситьстрашно. Я був паралізований нижче пупа,верх рухався, а ноги ні. Я так пересрав,що після цього перестав це робити.
- Чи побачать луганчаниколи-небудь Павлика Морозова?
Лесь Подерв'янський: Так це жтеж питання про...
Микола Вересень: Луганчани, витам знайдіть олігарха місцевого.
Лесь Подерв'янський: Ми іззадоволенням приїхали б усі в Луганськ.
Микола Вересень: Так. Простопостійно ставлять такі питання, нібице безкоштовно.
Лесь Подерв'янський: Поворухніть,луганчани, булками. Знайдіть хорошу длянас залу, зв'яжіться з нами і, можливо,ще буде якась спонсорська допомога,адже випуск кожної вистави аж ніяк недешевий... І ми з радістю приїдемо довас.
- Питання з галузі хфіласофії.Скажіть, чи правда, шо коли дишся у дупу,дупа дивиться у тебе?
Лесь Подерв'янський: Це точнотак і є. Так написав Ніцше, це не япридумав.
- Скільки коштує проїзд у метро?
Микола Вересень: 2 гривні.
Лесь Подерв'янський: 2 гривні.Навіть Микола це знає. Це [звертаючисьдо Вересня], напевне, перевірка навошивість.
- Чи не було пропозицій пропереклад Ваших творів іншими мовами?
Лесь Подерв'янський: А ви знаєте,були. І мені навіть дзвонила однаперекладачка, яка просила мого дозволуна переклад німецькою мовою. Правда, яне знаю, що у неї вийшло, і я вже забув,що саме вона хотіла. Мені здається, щоказку про ріпку вона хотіла. Але результатимені невідомі.
Микола Вересень: Я б сказав, щоце неможливо.
Лесь Подерв'янський: Ну, чого?..
Микола Вересень: Розумієш, бутиТАКИМ перекладачем - це окреме мистецтво.
Лесь Подерв'янський: Ну, так...
Микола Вересень: Це не простоперекладач.
Лесь Подерв'янський: Це важко,я згоден.
Микола Вересень: Більше того,я впевнений, що навіть в Україні, врегіонах, де люди... От, скажімо умовно,у Севастополі - думаю, ніхто не зрозуміє.Чому в Севастополі - тому що в радянськічаси Севастополь був єдиним містом, деможна було офіційно не вчити українськумову. Цей суржиковий говір не всірозуміють - адже тут потрібно певноюмірою знати дві мови.
Лесь Подерв'янський: Та й, тимбільше, якщо навіть перекладуть німецькою,то я-то все одно не знаю цієї мови і незможу сказати - добре чи ні.
- Яку музику Ви слухаєте і якставитеся до радіо Шансон?
Микола Вересень: Він лише шансонслухає і Кобзона, і цього, як його...
Лесь Подерв'янський: Кіркорова.
Микола Вересень: От, так. Виключно:)
Лесь Подерв'янський: Я, насправді,музику дуже мало слухаю. Чесно кажучи,люблю італійську оперу.
Микола Вересень: Я слухаю вмашині Паганіні, другий концерт дляскрипки з оркестром.
Лесь Подерв'янський: Ну і,звісно, всю оцю бодягу, яку ми слухали:Doors, Pink Floyd та Rolling Stones. Від цього вженікуди не дінешся.
- Чи будете Ви щось писати проЯнуковича? Чи вважаєте Ви його смішним?
Микола Вересень: Я йому рукуне подам, якщо він про Януковича напише:) Ні, ну писати про Януковича... - він сампо собі, смішна людина, за ним цікавоспостерігати, це окреме мистецтво таке.Якби у мене був такий талант, я б написав,напевне... Ось, знаєте, фантасти, наприклад,пишуть про те, як буде колись, черездеякий час. А мені здається, що всісьогоднішні політики - вони з минулого.Це, така собі, антифантазія. Ось раптомдо комп'ютерів, інтернету, літаківприєднується у вигляді начальникалюдина з 1955 року. Це було б цікавоспостерігати, як воно працює.
Лесь Подерв'янський: А з точкизору мови мені цікавіший Азаров. Саметому, що про нього це дуже просто будеписати - все настільки лежить на поверхні.Ну, що стібатися з людини? Це навітьякось непристойно.
Микола Вересень: Тобто, тинатякаєш, що вони інваліди. Тому що надінвалідами сміятися не можна :)
Лесь Подерв'янський: Ну, якосьтак... Адже совість є ж :)
- Луганчани відповідають, щомову розуміють, дякують і запитують,скільки потрібно грошей - збиратимутьусім містом.
Лесь Подерв'янський: Луганчани?!Оу... я глибоко зворушений ... Ми будемораді спонсорській допомзі. Скількизберете - стільки й добре, а якщо будезайве, ми віддамо назад. Ось. Нам багатоне треба. Там потрібно на рекламу, напереїзд, на оренду зали і ... таке.
Микола Вересень: Ми не можемоназвати цифру, оскільки в кожному містірізні цифри.
Лесь Подерв'янський: Я ніколине був у Луганську...
Микола Вересень: А я був! Інавіть мій батько - почесний жительЛуганська.
Лесь Подерв'янський: Якби видопомогли нам знайти гарне приміщення,причому, чим більше, тим краще. Для цієївистави потрібне велике приміщення. Цемає бути театр або кінотеатр. І обов'язковотам має бути великий екран - від ньогодуже багато залежить, багато дійвідбувається на екрані. Ось такі у насвимоги. Так що, ми б із задоволеннямз'їздили.
Микола Вересень: У мене дід тампохований.
Лесь Подерв'янський: Тим більше,поїдемо.
- Чи є майбутнє у друкованоїкниги, або все за інтернетом?
Лесь Подерв'янський: Цікавепитання. Я сам про це думав і думаю, щокнига залишиться. Наприклад, коливинайшли кіно та кінематограф, а потімтелевізор, то почали говорити, мовляв,все, живопис помре - це нікому не потрібно.А живопис живе і процвітає. Думаю, щокнига буде з однієї простої причини: зкнигою можна завалитися на тахту підлампу і, читаючи, просто кайфувати ізаснути. А з інтернетом якось воно нетак затишно. Це різні речі, які не євзаємозамінними. Така моя думка.
Микола Вересень: Є цікавеспостереження вчених, до речі. На радіо,де я іноді працюю, були розумні люди,які розповідали, що, виявляється, колити читаєш книгу друковану, то якісь тамрецептори змушують тебе кращезапам'ятовувати. Тому в школі, університетікраще мати паперову книгу. Голова, очі- ось це ось все краще працює під час їїчитання.
- Вибачте за нескромне запитання.Коли у Вас був перший секс? Як це було?Сподобалося чи ні?
Микола Вересень: Огидно. Досіненавиджу :)
Лесь Подерв'янський: Нічогонескромного...
Микола Вересень: Та це булопросто жахливо :)
Лесь Подерв'янський: Доситьпізно. Мене до вісімнадцяти років малоцікавили дівчата. Цікавила більше війна,бійки, деструктивні подвиги і всякатака хєрня. Ось. А перший секс буввипадковим. Мої друзі, коли ми були вКаневі на літній практиці нашогоінституту, сказали, що вони мене непустять назад ночувати, доки я не втрачуцноту. І приставили до мене перевіряючого.Я, значить, пішов на танці втрачатицноту. І щойно я почав думати про те, яківони падлюки... І пішов дощ... І нас ізмоєю дівчиною занесло піском... І думав,коли це все, б..ть, закінчиться, хочетьсядо друзів бухати... Ось так, ось так воноі було. Я увійшов, так би мовити, у смакповільно.
- Тобто, перший раз не сподобався?
Лесь Подерв'янський: Ну, недуже. Якось це було занудно.
- Лесю, а чи не пропонували Вамзніматись в рекламі або кіно, або,можливо, озвучувати щось?
Лесь Подерв'янський: У мене бувневеликий досвід зйомок у кіно. Я зігравроль гауптштурмфюрера СС. Ми розстрілюваливчителів середньої школи. Я пам'ятаю,що в школі цій було свято, ніколи небачив стільки щасливих дитячих облич.Тут діти, а тут цей взвод есесівців...
Микола Вересень: Форма, до речі,йому дуже до лиця - такий есесівець,просто, як рідний :)
Лесь Подерв'янський: Так щотакий досвід у мене є. Але падло режисерсказав, що цей епізод вийшов кращий, ніжвесь фільм, і просто вирізав усе це ізм'ясом з кіно. Залишилися лише пам'ятніфотографії.
- Миколо, чому Ви пішли з 5 каналу?
Микола Вересень: Ой, слухайте,це так давно було, я вже й забув. Чомупішов - просто тому, що я люблю мінятироботу. Я до того пішов з 1+1, а до тогозвідти, що тепер називається СТБ.
Лесь Подерв'янський: Та ти -Колобок!
Микола Вересень: Так, і відбабусі, і від дідуся... Ну, коротше, такот вийшло. Може, повернуся колись, хочатепер уже не знаю. Подивимося.
- Будучи Вашим палким шанувальником,теж намагався написати п'єсу, але, післятого, як викинув усі нецензурні слова,залишилися лише прийменники "в" і"на". Що я роблю неправильно?
Микола Вересень: Все :)
Лесь Подерв'янський: Зараз ярозповім. Насправді писати п'єси не такуже й складно. Потрібно пам'ятати дваправила. Перше. Повинні бути точнопідібрані персонажі. Це як у футбольнійкоманді: якщо гравці погані, футболвиходить поганий, а якщо вони хороші,то і тренера не треба - вони грають самі.І от, якщо ви правильно підберетеперсонажів, ви просто будете встигатиза ними записувати - вони вже самі будуть,без вас. Це перше правило. А друге:підібравши персонажів, потрібно поставитиїх у якусь ситуацію, найкраще абсурдну.Ось вам лише два правила, я інших незнаю... Ну, і третє, універсальне - це,звісно, чесно писати. Не потрібно нічоговигадувати.
Микола Вересень: Взагалі-то,якщо ти мені дозволиш додати, я б щенаголосив на такій маловивченійсубстанції як талант :) Якщо у людини єталант - це дуже допомагає взагалі.
Лесь Подерв'янський: Але, ти жне знаєш ніколи, є він у тебе, чи ні.
Микола Вересень: Точно. Ось.Тому, це не механістична робота запринципом "кожен може". Щось можеПодя (Подерв'янський), щось можу я. Чогосья не можу, що він може. Щось він може,чого не можу я. Потрібно мати талант доодного або іншого. У когось є талантписати, а не маєш - не вийде.
Лесь Подерв'янський: І ще, ну,це знає будь-яка людина, що пише, - писатипотрібно про те, що знаєш. Можливий лишеодин відступ - якщо ти письменник фентазі.Якщо ти - Толкієн, ти пишеш необов'язковопро те, що пережив сам. Все інше потрібнознати. Якщо ти пишемо про збір урожаю вколгоспі, ти повинен знати, як збираютьурожай у колгоспі. Якщо ти пишеш протюрму, ти повинен там відсидіти деякийчас. Ну, і так далі.
- Ви вигадуєте вашу творчістьна тверезу голову, чи не завжди?
Лесь Подерв'янський: Я на п'янувзагалі нічого не роблю. Колись пробував,прочитавши, що Модільяні писав, випившипляшку вина. Я спробував, у мене нічогоне вийшло, і я на це плюнув.
Микола Вересень: Модільяніпогано кінчив, між іншим :)
Лесь Подерв'янський: Алероботу...
Микола Вересень: Але роботувін робив хорошу.
Лесь Подерв'янський: Так. Унього виходило. У мене ні.
- Лесю, як би Ви описали сучаснуУкраїну у своїх творах?
Микола Вересень: Він же вжесказав. Одним словом...
Лесь Подерв'янський: Так, а я йописую сучасну Україну у своїх творах.Що змінилося, я не бачу. А якби щосьзмінилося, ці твори не були б актуальними,їх би ніхто не читав.
- Чи не збираєтеся Ви початиспівати?
Микола Вересень: (напівпошепки)Збирається.
Лесь Подерв'янський: Так я вжепробував.
Микола Вересень: Він тренується.Сольфеджіо :)
Лесь Подерв'янський: Було цена концерті ВВ, у Скрипки, у Палаціспорту. Я раптово з подивом дізнався,що Скрипка чекає, коли ж я заспіваю. Вінвзяв мене досить підло на "слабо",я вже не міг з'їхати і заспівав. Але,перед цим я чесно попередив, що заразбуду робити те, що в житті роблю найгірше.Ну, і зробив. Навіщо, правда, я не знаю.Вийшло вже як вийшло... Ні, в майбутньомуя не буду. Я краще буду танцювати - у менеце краще виходить.
- Ось Вам три рублі, давайте жмудрість!
Лесь Подерв'янський: Справав тому, що це вже питання до пророка. Ая себе пророком не вважаю. Чого ж я будупророкувати. Я ніяка не Кассандра... Анаостанок скажу так. Ми живемо у веселийчас, а поганих чи добрих часів не буває- все просто залежить від нашого ставлення.Ми живемо так, як ми живемо, і я вважаю,що немає ніякої мети в нашому житті.Немає сенсу життя. Ми живемо простотому, що ми живемо. От і все.
