Генетики розгадали "таємницю огірка"

Зазначимо, що дикіродичі огірків непридатні в їжу - у них дуже гіркий смак. Культивування овочіввиявилося можливим лише після зниження гіркоти, яке, як з'ясували дослідники,гарантується роботою генів у локусі Bt на хромосомі номер п'ять. Саме це, зточки зору авторів, стало важливим кроком до поширення огірків. У цьому локусі є67 генів, однак не всі вони відповідають за смакові властивості овоча.

У цій же роботівчені досліджували раніше невідомі варіанти ферменту (гідроксилази β-аротину),який гарантує значно підвищений вміст каротину у плодах. Сорти з подібнимиваріантами ферменту можуть застосовуватися для отримання "вітамінізованих"помаранчевих огірків.

Додамо, що зразкигенетичного матеріалу були отримані зі 115 сучасних ліній в 3342 точках у всьомусвіті. Загалом  ученим вдалося виявити вгеномі огірка 3,3 мільйона однонуклеотидних поліморфізмів (SNP), - варіаційпослідовності. На базі присутності тих чи інших поліморфізмів, вставок та іншихгенетичних особливостей вчені змогли реконструювати філогенетичне деревосучасних культурних огірків.

Серед усіх вивченихсучасних варіантів вчені виділили три основні групи огірків - євразійські,східно-азіатські і ті, що  походять зкитайського регіону Сишуанбаньна. Кожна з груп є монофілетичною, тобто маєодного предка. Як і очікували біологи, найдавнішою з них виявилася азіатська (індійська)група.

Вкажемо, що геномогірка був досліджений в 2009 році, проте генетичні особливості різних сортівтоді не аналізувалися . Геном томата був вивчений тільки в 2012 році. Тоді жучені з'ясували, що робота селекціонерів із виведення більш привабливихпомідорів призвели, зрештою, до погіршення їхнього смаку.

Нагадаємо, щоНобелівську премію з хімії могли дати Полу Алівісатосу, Чаду Міркіну і НадріануЗіману, які працюють у США, за створення нанобіотехнологічних методів, щодозволяють збирати різні конструкції з молекул ДНК.