На дві сторони. Роль Туреччини у війні України та РФ

 

Туреччина постачає Україні важке озброєння, Туреччина приймає у себе російських туристів, олігархів, які біжать від санкцій російські компанії. Туреччина є членом НАТО, має митний союз із ЄС та є стратегічним партнером України. Туреччина не те, що не приєдналася до санкційного режиму проти РФ, а навіть готова частково розплачуватись за газ у рублях.

 

У чому суть такої “особливої ​​позиції” Анкари?

 

 

Туреччина від початку намагається уявити себе арбітром над війною, яку Росія розв'язала проти України. Відмова приєднуватися до режиму санкцій проти РФ Анкара пояснює якраз необхідністю збереження діалогу з Москвою для успішного посередництва.

 

Після підписання зернової ініціативи та створення Спільного координаційного центру у Стамбулі додався ще один аргумент не підтримувати санкції – нібито санкції завадять збереженню цієї "живильної артерії", яка забезпечує постачання зерна до країн Африки та Близького Сходу.

 

 

Минулого тижня турецький лідер Реджеп Ердоган їздив на зустріч до президента РФ Володимира Путіна. Напередодні цієї зустрічі The Washington Post повідомляло, що Путін проситиме у Ердогана допомоги в обходженні західних санкцій. Зокрема, про купівлю частки у турецьких нафтопереробних заводах, нафтових резервуарах та терміналах з метою приховати походження нафти після введення нафтового ембарго ЄС.

 

І тепер, за інформацією Financial Times, західні країни, зокрема члени ЄС, розглядають можливість запровадження санкцій проти Туреччини. Шість західних чиновників розповіли виданню про занепокоєння щодо домовленостей Ердогана та Путіна розширити співпрацю у сферах торгівлі та енергетики після зустрічі у Сочі.

 

Один із чиновників ЄС заявив, що Брюссель "все уважніше" стежить за турецько-російськими відносинами. Інше джерело Financial Times припустило, що деякі західні країни можуть закликати свої компанії вийти з турецького ринку, якщо Ердоган піде на втілення домовленостей із Путіним.

 

Три джерела з Євросоюзу зазначили, що об'єднання поки що не розпочинало обговорень можливих санкцій проти Туреччини, адже незрозуміло, що саме конкретно погодили турецький та російський президенти. Крім того, рішення на рівні ЄС буде складно ухвалено.

 

Але навіть без формальної згоди всіх членів Євросоюзу окремі країни можуть, наприклад, "запровадити обмеження на торгівлю та фінанси або попросити великі фінансові компанії зменшити вкладення турецьких компаній".

 

Водночас, зазначають джерела Financial Times, такі кроки суперечать комерційним інтересам західних компаній. Крім того, Анкара, як і раніше, загрожує блокувати членство Фінляндії та Швеції у Північноатлантичному Альянсі.

 

 

За кілька місяців до виборів економічна ситуація в Туреччині швидко погіршується, інфляція та курс ліри відбиваються на всіх антирекордах, а Росія залишається важливим торговим партнером та джерелом легких, хоч і зазвичай непрозорих, грошових потоків.

 

До того ж, країна критично залежить від постачання російських енергоресурсів, російських ринків збуту та російських туристів. За таких умов запровадження санкцій проти РФ стало б шоком для турецької економіки – і турецького виборця.