Олександр Гома: Наша мета та мета усіх, хто приймав участь у донатах - це перемога України над ворогом
Україна - це країна волонтерів. Масивний волонтерський рух почався з 2014 року та отримав "друге дихання" у 2022-му.
Життя та праця волонтерів - дуже важкі, як фізично, так і морально. Про військових, цивільних, ВПО, щоденну роботу в тилу та на фронті Бігмір розповів почесний президент благодійного фонду «РАЗОМ У МАЙБУТНЄ ЮА» Олександр Гома.
- Ваш фонд опікується військовими, надає гуманітарну допомогу, забезпечує лікарні та рятує життя безпритульним тваринам. Це дуже великий обсяг роботи. Як вам вдається це робити? Які у вас наразі пріоритетні напрями допомоги?
- Все встигати вдається завдяки тому, що у нас сформований злагоджений колектив патріотично налаштованих однодумців. Команда розподілена по повноваженням, кожний опікується конкретним напрямом.
Але всі ці підрозділи взаємопов'язані, тому кожен член нашої команди може допомагати в інших питаннях за необхідності.
Пріоритетний напрямок нашої допомоги наразі - це допомога військовим, які знаходяться на передовій. Перш за все, забезпечення бійців ЗСУ необхідними матеріально-технічними засобами заради нашої перемоги. Десятки автомобілів, дрони, генератори, "старлінк", антидронові рушниці – це далеко не всі позиції, які ми змогли передати військовим за 7 місяців роботи благодійного фонду «РАЗОМ У МАЙБУТНЄ ЮА».
Допомога лікарням та бійцям ЗСУ, які мають потреби у тактичній медицині на передовій та які знаходяться на стаціонарному лікуванні - також дуже важливий напрямок. З нового - разом з партнерами почали організовувати заходи для забезпечення поранених бійців донорською кров’ю.
Укріплюємо також інші кордони і допомагаємо. Зокрема, доставляємо оснащення на білорусько-український кордон, на Волинь, так як це є точкою можливого стратегічного нападу. Також допомагаємо прикордонникам Одеської області боронити морську лінію фронту, за можливості покращуємо матеріально-технічний стан підрозділів.
Час від часу надаємо допомогу внутрішньо-переміщеним особам за їхніми зверненнями.
Безхатні тварини – окрема тема. Наш фонд брав участь в організації стерилізації безхатніх тварин, також періодично допомагаємо кормом зооволонтерам.
Взагалі, постійно виникають нові напрямки та ідеї та ми з ентузіазмом беремося за все, нам все цікаво.
- На сторінці вашого фонду вказано, що його утворили небайдужі до України люди. Зокрема, підприємці різного рівня, колишні військові, українці, які мешкають за кордоном та їхні друзі. Розкажіть, будь-ласка, як саме прийшла ідея створити Благодійний фонд?
- З початку повномасштабного вторгнення ми з однодумцями одразу почали всіляко допомагати своїм знайомим, друзям та близьким родичам, яких знаємо особисто, хто пішов до лав ЗСУ чи ТРО. Це були каски, бронежилети, автомобілі. Також допомагали вивозити з Києва сім'ї в безпечні місця України та за кордон.
І через декілька місяців прийшла думка створити фонд, щоб ми мали більше можливостей допомагати та щоб все вже було офіційно, щоб не виникало юридичних перепон.
Звісно, ми сподівалися, що в цьому випадку до нас захотять та зможуть доєднатися більше людей, якщо ми будемо відкрито показувати свою діяльність та її прозорість.
Так і був створений фонд «РАЗОМ У МАЙБУТНЄ ЮА». Зараз в нас є свій сайт, та вся наша діяльність "фільмується" на сторінках соціальних мереж.
- Олександре, як ваше життя змінила повномасштабна війна?
- Повністю змінила. Відірвала від своїх буденних справ, свого місця життя. Родина виїхала до Європи, а я займаюсь справами благодійного фонду заради перемоги. І навіть якщо закінчиться війна – нічого не зміниться, кинути все це вже неможливо.
- Ким ви працювали до створення БФ? Чи вистачає вам зараз часу на бізнес та особисте життя?
- Я підприємець. Як і в попередньому питанні, я відповім, що зараз у мене повністю змінений порядок та графік життя, тому що з'явилося багато нових локацій, які треба відвідувати по справах благодійного фонду. Багато спілкування з людьми, які потребують нашої допомоги.
На особисте життя дійсно не вистачає часу, мало спілкуюся з близькими та сім'єю, але і вони, і я розуміємо, що все, чим зараз ми займаємося, цей витрачений час - заради захисту сім'ї та нашої країни.
Завдяки роботі нашого благодійного фонду в мене більше впевненості, що моя родина зможе спати спокійно.
- Олександре, на сторінці вашого фонду в Facebook я бачила відео, на яких ви особисто відвозите допомогу хлопцям та дівчатам с ЗСУ на передову. В чому особисто для вас головна складність таких поїздок? Окрім небезпеки, є ще і моральні труднощі…
- Звісно, коли їдемо на передову, небезпека загрожує всій команді, хто їде. Це дійсно небезпечні та ризиковані поїздки, але, оскільки там наші громадяни, наші Збройні Сили, тому є гостра необхідність в цих поїздках.
Ми відвозимо допомогу нашим військовим, ми повинні це робити, адже хто, якщо не ми? До того ж, хочеться особисто підтримати бійців, потиснути руку, висловити слова вдячності за те, що вони беруть вогонь на себе.
Звісно, морально складно дивитися на руйнування, які принесло нам це повномасштабне вторгнення, це дуже важко бачити наживо, все в диму, згоріле, розбите. Але потрібно триматися, в нас просто немає інших варіантів.
- Волонтери вашого фонду також допомагають людям з прифронтових територій. Чого потребують наші співгромадяни, які мешкають біля театру бойових дій?
- Наші співгромадяни, які мешкають на лінії фронту, перебувають у дуже складній ситуації, у багатьох зруйновані домівки, або люди через небезпеку не можуть в них перебувати. Доводиться ховатися у бомбосховищах або у підвалах. Але, звісно, бомбосховище не має тих побутових умов, як власний дім. Тому ці люди потребують допомоги у медикаментах, продуктах харчування, засобах гігієни. Дуже важливим є забезпечення водою, тому що відсутнє водопостачання у містах.
Наш фонд намагається хоча б трішки покращити життя таких людей.
- Також є очевидне, але не менш складне питання: чому люди залишаються у небезпечних містах?
- На це питання вірну відповідь можуть дати лише самі люди, хто залишається там.
Але, на мою думку, багато хто з них прив'язаний до своїх домівок, зокрема, це люди похилого віку, які психологічно не можуть залишити свій рідний дім, де ростили своїх дітей, де створювали плани на майбутнє, де все їх життя.
Дехто боїться, що не впорається на новому місці, і це дійсно складно – починати все з нуля, особливо коли немає допомоги з боку рідних та друзів та зовсім немає грошей.
Всі ми розуміємо, що є й люди, котрим все одно, "під ким" жити, аби в своїй хаті, але щиро сподіваюся, що таких небагато.
- Ви також допомагаєте зооволонтерам. З початком повномасштабного вторгнення на вулицях побільшало безхатніх тварин. Тож питання в тому, наскільки у зоозахисників побільшало роботи та як можна їм допомогти?
- Так, дійсно, питання безхатніх тварин зараз стоїть гостро, і ми знаємо це не з чуток. Справа в тому, що серед волонтерів нашого фонду є люди, які вже тривалий час опікуються безпритульними тваринами, годують, лікують, стерилізують, намагаються знайти їм домівки.
Але зараз все це складніше вирішувати, ніж раніше.
По-перше, безхатченків побільшало, тому що не всі люди виявилися відповідальними господарями, рятуючись від війни. Багато хто просто залишив тваринок на вулиці, а хтось взагалі в запертій квартирі, що, звісно, призвело до жахливих наслідків.
По-друге, в умовах невпевненості в завтрашньому дні, люди не дуже охоче беруть тваринок з притулків та у зооволонтерів. Причина зрозуміла: вони бояться, що, можливо, доведеться кудись їхати, щось змінювати у житті, а тваринка – це відповідальність та додаткові клопоти.
Тому зараз ми, наскільки це можливо, намагаємося допомогти притулкам та безпосередньо людям, які опікуються великою кількістю тварин.
Так, ми відправляли допомогу до Бородянки, зооволонтерам Броварського району, до Кіровоградської та Дніпропетровської областей.
Передали корм та протипаразитарні засоби тимчасовому притулку для тварин Виставковий центр у Києві, на них лягло велике навантаження щодо рятування тваринок з постраждалих від окупації районів Київщини.
Також наші волонтери безпосередньо допомагали в організації акцій з безкоштовної стерилізації безхатніх кішок та собак у Броварському районі. Всі ми розуміємо, що якщо неможливо знайти родини всім, хто не має дому, потрібно хоча б попередити подальше розмноження тих, хто вже живе на вулиці.
На жаль, найгірша ситуація зараз на тимчасово окупованих територіях, але туди неймовірно складно проїхати, щоб відвезти якусь допомогу або врятувати постраждалих тварин.
Тому намагаємось допомогти там, де можемо. Не скажу, що це наш основний напрямок роботи, але при нагоді не проходимо повз нужденних.
- Якщо загалом, з якими труднощами стикається ваш благодійний фонд?
- Труднощі бувають різні. Іноді це бюрократія, яку складно перемогти, тому що це вже стало системою. Буває, що це заважає швидкій доставці гуманітарної допомоги туди, де вона дуже потрібна. Але всі питання ми намагаємося вирішувати, і поки все вдається.
В нас розумні волонтери, дуже грамоті юристи, тому поки все добре.
- Кажуть, що немає малих донатів і іноді збір може врятувати навіть гривня - чи згодні ви з цим твердженням?
По-різному складається, буває, що і справді гривня рятує ситуацію.
Моя відповідь – згоден. Тому закликаю всіх донатити , навіть по гривні, ви уявіть: якщо хоча б все населення одного Києва пожертвує по одній гривні, яка це буде сума.
- Здається, що на другий рік війни люди менше донатять у благодійні фонди. Чи так це? Яку б пораду ви б дали тим, хто втомився допомагати та опустив руки?
- Наша мета та мета усіх, хто приймав участь у донатах - це перемога України над ворогом, тому втомилися чи ні - тут не може бути такого питання, потрібно зібратися та йти до перемоги!
Заради чого ми робили стільки зусиль? Задля того, щоб перемогти, щоб всі втрати, які ми вже маємо та, перш за все, мають наші бійці та їх сім’ї, були не дарма.
В нашій команді не стоїть таке питання. Ми з кожним днем намагаємося робити більше і більше, заради захисту нашої нації, сімей та країни. А якщо ви втомились допомагати, просто відкрийте новини за минулий рік чи за сьогодні і подивіться на світлини Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Дніпра, Чернігівщини, Херсону і багатьох інших міст, які потерпали і досі потерпають від рук росії.
І ще одна порада особисто від мене: донатьте туди, кому дійсно довіряєте.
Наразі наш фонд підтримує тісні зв’язки з підрозділом «Азов» та проводить роботу з метою придбання пікапу для військових.
Допомогти можна за реквізитами:
ДЛЯ ПРИВАТ 24 - 4246 0010 0409 4466
МОНО Банка. Назва банки «Разом у майбутнє ЮА»
УкрГазБанк 5355 1000 0973 5513
Всі звіти про діяльність фонду викладені на його сайті, сторінках в Facebook та Instagram.
- І останнє питання. Ті, хто мають відношення до волонтерського середовища, добре розуміють, яка це складна праця, що потребує багато зусиль, часу, психологічного навантаження. Що надихає саме Вас та надає сил йти далі?
- Ви абсолютно праві. Бути волонтером – це забути про особисті справи і інтереси, це – не бути господарем власного часу, тому що багато питань необхідно вирішувати терміново, тут і зараз, і навіть вночі.
Іноді дуже втомлюєшся, і навіть на мить приходить думка: навіщо мені це все? Але. Коли чуєш щирі подяки від людей, котрим змогли допомогти, коли бачиш радісні очі та посмішки військових з "передку", котрим привезли автомобіль, а вони навіть не сподівалися, то розумієш, що все робиш правильно і треба йти вперед.
Звісно, ми не можемо допомогти усім, і іноді лунають якісь докори, що ми нічого не робимо. Це трохи образливо, але ж ми розуміємо, що це людський фактор. Допомогти всім не зможе ніякий, навіть самий великий фонд, до того ж, в нас зовсім небагато зовнішніх донатів від сторонніх осіб, практично вся допомога йде за рахунок власних коштів волонтерів та фондів-партнерів.
Ви спитали, що мене надихає. Дуже радію, коли до нас приєднуються нові люди. Ось просто хтось зі знайомих побачив в соцмережах нашу діяльність, телефонує та питає: чим я можу бути вам корисним? Або одразу пропонує конкретну допомогу. Це дуже стимулює, тим більше, що ми не витрачаємо грошей на активну рекламу, просто звітуємо про те, що вже зробили, і люди бачать це, вірять і доєднуються. Недарма один з наших неофіційних слоганів – "разом зможемо більше!".
І останнє: мене дуже надихає та стимулює наша команда. Кожна людина на своєму місці, всі дуже активні та креативні, всі справжні патріоти України і кожному можна довіряти на 100%. Я дуже вдячний долі, що мене оточують такі люди, з якими можна вершити великі справи.
Валерія Шипуля для Бігмір
