Компанія Путіна. Кого ще переслідувала Гаага

18 березня Міжнародний кримінальний суд (МКС) у Гаазі видав ордер на арешт президента Росії Володимира Путіна, якого підозрюють у незаконній депортації дітей із окупованих територій України. Путін не перший глава держави, якого переслідує МКС. Він потрапив до вкрай цікавої компанії.

 

 

Омар аль-Башир був першим чинним главою держави, ордер на арешт якого 2009 року видав МКС. Аль-Баширу було пред'явлено звинувачення у злочинах проти людяності (індивідуальні та масові вбивства, тортури, депортації, зґвалтування), а також у військових злочинах (напад на мирних жителів). Ці звинувачення пов'язані з конфліктом, що почався в 2003 році в Дарфурі — регіоні на заході Судану. На думку прокурорів, аль-Башир цілеспрямовано прагнув до знищення неарабських племен, що проживали там (при цьому звинувачення в геноциді йому пред'явлено не було).

 

Судан (як і Росія, а також багато інших країн, включаючи США та Китай) не підписав Римський статут, на підставі якого працює МКС, і відразу відмовився розглядати видачу суду президента країни. Позицію суданської влади підтримали міжнародні організації, до яких належить країна — Ліга Арабських держав та Африканський союз. З моменту видачі ордера аль-Башир багаторазово їздив за кордон, включаючи Китай та Росію, де зустрічався з Путіним. Більше того, президент Судану здійснював візити і до тих країн, які, на відміну від Китаю та РФ, ратифікували Римський статут, але й там його не заарештували.

 

У 2019 році аль-Башир був повалений внаслідок військового перевороту, нова влада країни обіцяла передати його та інших підозрюваних у військових злочинах до рук МКС. Однак поки що аль-Башир залишається під арештом у Судані.

 

 

Ордер на арешт Муаммара Каддафі було видано у червні 2011 року у розпал громадянської війни в Лівії. Каддафі запідозрили у злочинах проти людяності, серед яких розстріли беззбройних людей у перші дні та тижні масових виступів проти його режиму.

 

У жовтні 2011 року Каддафі було вбито. Його син Саїф аль-Іслам також досі не постав перед судом і, більше того, повернувся до лівійської політики.

 

 

Звинувачення проти Лорана Гбагбо були висунуті МКС вже після того, як його було повалено з посади президента Кот-д'Іваура французькими військовими та миротворцями ООН (ті були введені в країну після громадянської війни середини 2000-х). Причиною інтервенції стала відмова Гбагбо визнати власну поразку на президентських виборах 2010 року (йому протистояв колишній економіст МВФ Алласан Уаттара) і збройний конфлікт, що почався після цього, під час якого загинуло близько трьох тисяч осіб. МКС звинуватив Гбагбо звинувачення у злочинах проти людяності, включаючи вбивства та зґвалтування.

 

У листопаді 2011 року, тобто через півроку після повалення, Гбагбо було доставлено до Гааги. Судовий процес мав розпочатися ще через півроку, але був відкладений на вимогу захисту, яка посилалася на численні захворювання екс-президента. У результаті суд розпочався лише 2016 року, а 2019-го політика було повністю виправдано через брак доказів. Через два роки, після того, як апеляційна інстанція підтвердила виправдувальний вирок, колишній противник Гбагбо Алласан Уаттара (який сам незадовго до цього переобрався на третій термін всупереч конституції) запросив його повернутися на батьківщину.

 

 

Звинувачення проти Мілошевича, коли він ще обіймав посаду президента Югославії, висунув у 1999 році не МКС (він був створений лише 2002-м), а спеціальний трибунал для розслідування злочинів, скоєних під час війн на Балканах (саме його часто просто раніше називали Гаазьким судом). Політика звинувачували у злочинах проти людяності в Косові, де тоді сербська армія вела війну проти албанських сепаратистів. Пізніше до цього було додано звинувачення у порушенні законів війни, а також у геноциді мусульманського населення Боснії.

 

Мілошевич також опинився в Гаазі вже після того, як залишив свою посаду внаслідок масових протестів. Суд розпочався у Гаазі у 2002 році, Мілошевич оголосив, що захищатиме себе сам; на суді він зокрема розвивав теорію про те, що за розпадом Югославії стоїть Німеччина. Колишній президент Сербії помер у 2006 році у центрі утримання підсудних у Гаазі, не дочекавшись рішення суду. Справа була закрита, але згодом її ім'я з'являлося ще в кількох вироках як організатора злочинного угруповання, мета якого була у створенні етнічно чистої сербської держави.