ISN: Наша петиція до Ющенка
У неділю офіційнонастане кінець "помаранчевої революції". Якщо не станеться дива,Президент Віктор Ющенко, п'ять років тому очолив масові акції протесту іпереміг авторитарний режим, зазнає поразки, пише Джеремі Дракер в ISN.
Давно пройшлаейфорія тих листопадових днів 2004 року, коли величезні натовпи українцівпочали одягатися у все помаранчеве і виходити на майдани міст, щоб висловитипротест проти зловживань на виборах.
Оптимісти мали надії,що Україна швидко стане сучасною, демократичною європейською країною, аледрібні чвари між членами "помаранчевої" коаліції, десятки скандалів,незнищенна корупція і падіння економіки знищили всякі підстави для оптимізму.
Сьогодні, однак,багато українців відчувають ще більш глибоке розчарування, так як на їхніх очахвідбувається падіння одного з героїв "помаранчевої революції" -Віктора Ющенка, що зібрав тієї переможної зими під свої знамена багато народу,і що пережив, судячи з усього, спробу отруєння.
Зараз Ющенкомайже повністю втратив мандат довіри, але ж колись він був зразковим прикладомдії "сили народу", здатної скидати злодійкуватих владні режими країнколишнього Радянського Союзу і замінювати їх прозахідними і демократичними.
Під час правлінняЮщенка було зроблено на диво мало спроб ввести давно стали необхідними реформи(зокрема, забезпечити незалежність судів, почати систематично боротися зкорупцією). Звичайно, позиція Ющенка була дещо ослаблена після передачі нимчастини повноважень парламенту, але він неодноразово псував собі імідж, грубоберучи владу в свої руки, часто - через суперництво зі своїм колишнім союзникомпо "помаранчевій" коаліції Юлією Тимошенко.
За останні кількамісяців, коли йшла передвиборча кампанія, репутація Ющенко зіпсувалася щебільше: він кидався на своїх суперників, вживав грубі вислови, поводив себе якнаціоналіст і піддавався звинуваченням у зловживанні бюджетними коштами (такзваним адміністративним ресурсом) на передвиборчих перегонах. Таке враження, щоЮщенко живе у власному світі, впевнений в собі до абсурдності, позиціонує себемало не як нового месію, а сам користується підтримкою менше ніж п'ятьвідсотків населення. В інтерв'ю Wall Street Journal він сказав: "Сьогодніальтернативи Президенту Ющенку не існує".
Загальнимпідсумком усіх цих чвар та відсутності реформ стало, м'яко кажучи, глибокерозчарування населення.
За данимисоціологічного дослідження, проведеного наприкінці минулого року фахівцями зPew Research Center, перехід до демократії схвалили всього тридцять відсотківопитаних; за цим показником Україна посіла останнє місце серед всіхекс-комуністичних країн, де проводилося це дослідження. За повідомленням РадіоВільна Європа - Радіо Свобода, однак, ще одна соціологічне опитування,проведене київським центром Разумкова, показав, що лише сім відсотків українціввідчувають, що їх країна рухається в правильному напрямку.
Втім, уПрезидента є ще трохи часу, щоб зберегти частину своєї спадщини. Незважаючи навсі відразу й розчарування, викликане оборотом справи, забувати про цю спадщинуне можна.
Незважаючи натриваючий розгул хаосу і корупції, якби Ющенко тоді не проявив хоробрість,виступивши проти тих вкрадених виборів, такого ступеня політичного плюралізму,такої свободи ЗМІ і такого бурхливого розвитку громадянського суспільства, якіми бачимо в Україні, неможливо було б і уявити.
І коли трапитьсянеминуче і Ющенко зазнає повної поразки, кращим, що він зможе зробити - це спокійновідійти в сторону і змиритися. Якщо у нього, звичайно, не виявиться доказівзловживання, протестів не буде, буде мирна передача влади.
У рубриці Огляд преси статті з зарубіжних ЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не відповідає за зміст даних матеріалів.
