ЕЖ: За що судили Юлію Тимошенко

Вона проявила ініціативу і потурбувалася проблаго народне. Вона не залишилася глухою до холодної безмовності українськихкухонних плит. Над усією республікою тріпотів похмурий плакат "Газунемає!". Населення мерзло, заростало коростою, і навіть немовлятам подаваличи молочко, чи то молочне морозиво. Хтось повинен був розрубати цейдиявольський вузол. Юля розрубала. Тепер сидить.

Це одна точка зору. Є й інша. Наближалисявибори. Було ясно, що президентом України стане або Ю. Тимошенко, на той моментвладний прем'єр-міністр, або В. Янукович, лідер опозиції. Шанси Тимошенковважалися трохи вищими, проте знавці української політики називали майбутнійзахід "вибором між жахом і ганьбою". Жахом, яким би дивним це невидалось людям, далеким від місцевих звичаїв, вважалася миловидна жінкапохилого віку дівчина з густою русою косою. Про її владолюбство ібезпринципність ходили легенди. Ганьбу уособлював усміхнений, парубок, який трохирозпливлися з роками, із двома погашеними судимостями, у тому числі занасильство і грабіжництво. Обидва претенденти на найвищу посаду країни у різнийчас і за різними, але аж ніяк не політичними статтями, сиділи у в'язниці.Електоральний проміжок між дівчиною і парубком був завбільшки у статистичнупохибку, на кону була корона, і доля могла обернутися злим оскалом і тому, йіншому. У цих умовах підтримка В. Путіна, який має не лише велику скарбницю, ай безперечний особистий вплив на мільйони українців російської орієнтації,могла схилити чашу терезів. Для Путіна було важливим вийти переможцем у газовійвійні. Для Тимошенко - отримати від росіянина запевнення у його підтримці. Ну,принаймні, у тому, що московська агентура залишиться нейтральною. Такізапевнення дали, Тимошенко не поскупилася відплатити, і договір підписали вобстановці зворушливих братсько-сестринських обіймів.

Шанси Тимошенко вважалися трохи вищими, проте знавці української політики називали майбутній захід "вибором між жахом і ганьбою".

Це інша точка зору. Є й третя. Взаємнаненависть між двома тріумфаторами "помаранчевого Майдану" до початкучергового виборчого циклу досягла градусу повної взаємної нетерпимості.Президент Ющенко і прем'єр Тимошенко були готові буквально на будь-яку гидоту,аби завдати неприємностей одне одному. Президент, не заперечуючи по суті проти угоди,що назрівала, всіляко затягував її підписання. Прем'єр-міністр усвідомлювала,якими бідами їй загрожував провал переговорів, на які вона зробила вирішальнуставку. Юлія Тимошенко наказала своїй делегації просто не озиратися напрезидентське пирхання, припинила будь-які консультації з Києвом і рушила допідписання угоди напролом.

Це третя точка зору. Є четверта, п'ята і такдалі версії, що йдуть коренями у буйну джеймс-бондівську конспірологію. Вони смішнісвоїми сюжетами і, можливо, стануть захоплюючою основою для майбутніхісторичних детективів. Втім, із вироком, який щойно прозвучав, співвідносятьсянавряд чи.

Юлія Тимошенко наказала своїй делегації просто не озиратися на президентське пирхання, припинила будь-які консультації з Києвом і рушила до підписання угоди напролом.

Коли Ю. Тимошенко із жахом раптово програла В.Януковичу на виборах, законність яких у Європі мало хто заперечує, вона всявіддалася думкам про реванш. Але і новий президент, в принципі чужий поезії, неперейнявся милістю до переможених. Тут немає нічого дивного. У Франції нинісудять колишнього президента Жака Ширака. В Італії чекають-не дочекаютьсяприпинення повноважень прем'єра Берлусконі, щоб пред'явити йому рахунок забагатьма передбачуваними гріхами - від педофілії до ухилення від податків. Та йвзагалі зміна урядів у демократичних країнах переслідує одну із найголовнішихцілей, а саме: можливість спокійно, без погроз і саботажу, розібратися у гріхахминулого режиму. Саме ця неминучість зміни змушує людей величезних повноваженьта широких владних можливостей постійно звіряти свої кроки із законом.

Диктатори на закон не озираються. Це робить їхсміливцями на будь-яких переговорах. Ось характерний приклад із нашої історії.У 1989 році, під час переговорів у Рейк'явіку, Горбачов та Рейган ніяк не моглидомовитися про скорочення ракет середньої дальності у Європі. Рейган хотівскоротити їх кількість побільше, Горбачов опирався. У якийсь момент Горбачовраптом сказав: якщо так, то давайте очистимо Європу від всіх ракет, аж до останньої.Сказав і з задоволенням став спостерігати за колишнім актором, блідим віднепідробного жаху. Американського президента зазвичай називають найвпливовішимполітиком планети, але і він не міг дозволити собі такий рішучий крок бездозволу Сенату США, без схвалення його кроків військовими професіоналами і громадськоюдумкою своєї країни.

Зміна урядів у демократичних країнах переслідує одну із найголовніших цілей, а саме: можливість спокійно, без погроз і саботажу, розібратися у гріхах минулого режиму.

В. Путіна подібні турботи давно вже необтяжують. Це зрозуміло. Але не обтяжували вони і Ю. Тимошенко. А ось це вже булапомилка. Можливо,якби вона стала президентом України, будь-які судові розглядивдалося б зам'яти, а з роками вся її переговорна самодіяльність поросла бісторичним забуттям. Однак не вигоріло.

Окрім семи років відсидки, колишнього прем'єраприсудили до повного відшкодування збитків, які, як підраховано, вона заподіялаУкраїні. Це півтора мільярда гривень або приблизно 180 мільйонів доларів США.Ю. Тимошенко вислухала вирок сидячи, назвала його помстою свого заклятогонедруга і, ще не покидаючи залу засідання, сказала, що режим Януковича скоровпаде, причому не забула і злощасні головні убори, за які нинішній президентотримав свій перший строк. "Шапку Мономаха не можна вкрасти, як ондатровушапку", - випалила вона в обличчя судді Печерського суду Родіону Кірєєву.

Як показує історичний досвід, в'язниця дужечасто вирівнює шлях до найвищої влади. Із грязі в князі - процес настільки жприродний, як і з князі в грязі. Засудження Юлії Тимошенко зайняло менше часу,ніж довгий процес над єгипетським диктатором Хосні Мубараком. Але Мубаракдалеко, а Україна - не Єгипет і навіть не частково ошпарена СовєтамиПрибалтика. З позицій радянської владної спадщини, Україна - той самийЧелябінськ, тільки з Кобзарем у червоному кутку. Приклад рішучої Юлії змуситьпострадянських начальничків усе частіше лякливо щулитися ночами, але ще чіпкішетриматися за неподільну владу в інший час доби.

***

У рубриці Огляд преси статті із закордоннихЗМІ про Україну публікуються без купюр і змін. Редакція не несевідповідальності за зміст даних матеріалів