Переключиться на мобильную версию

Хто такий Сергій Курченко. Розслідування журналу Forbes

Назад к разделу Финансы
Сайт Forbes.ua виклав журнальну версію історії про нового інвестора футбольного клубу Металіст Сергія Курченка.
Курченко став власником Металіста
Курченко став власником Металіста
metalist.ua

Корреспондент.net публікує повну версію статті, яка розміщена в журналі Forbes.

27-річний Сергій Курченко особистим прикладом спростовує думку, ніби новачкам немає місця у вищій лізі українського бізнесу. За два роки він став одним з найвпливовіших гравців на нафтогазовому ринку країни. Бізнесмен з чудовими комунікаційними навичками і комбінаторними здібностями, Курченко з раннього ранку на ногах. О сьомій він уже сидить у своєму кабінеті в престижному офісному центрі Арена, вирішує питання на мільйони доларів. У вузьких колах Курченко славиться винятковою товариськістю, але для бесіди з Forbes часу він не знайшов. Ось що нам вдалося про нього дізнатися.

Як беззаконна комета

Сонячного осіннього ранку кореспонденти Forbes подзвонили у двері квартири на околиці Харкова. У цій хрущовці три роки тому прописався генеральний директор компанії "ГазУкраїна-2009" Станіслав Левченко. Після десятихвилинних дзвінків двері відкрив пенсіонер. На питання, чи можна поговорити з Левченком, господар озлоблено відповів: "Ви вже мене дістали. Тут ніколи такий не жив. Перестаньте сюди ходити".

Фірма з хитромудрою назвою стрімко увірвалася в нафтогазову еліту України. У жовтні 2012 року чиновник Міністерства енергетики повідомив Forbes, що ця компанія стала власником найбільшого в країні Лисичанського НПЗ. І хоча пізніше міністр енергетики Юрій Бойко заявив, що НПЗ поки не проданий, один з претендентів на завод - Дмитро Фірташ - підтвердив, що серед потенційних покупців є і "ГазУкраїна-2009".

Читайте також на Forbes.ua:

  • Яким бізнесом володіють нові міністри
  • Visit Ukraine: 6 міжнародних туристичних рейтингів, в які потрапила Україна
  • Білоруси мають намір затопити Україну молокопродуктами
  • Навіщо потрібне Міністерство доходів і зборів
  • Звідки у нікому не відомої фірми мінімум $300 млн на таку угоду? Докладної інформації про "ГазУкраїна-2009" у відкритих джерелах немає. Її офіційний сайт повідомляє, що компанія займається реалізацією нафтопродуктів на внутрішньому ринку України. З контактних даних вказана лише адреса електронної пошти. Інформація про керівництво і ключові департаменти відсутня. Стратегія розвитку групи компаній викладена в одній фразі: "Наша мета - стати лідером на ринку продажу зрідженого газу, природного газу та нафтопродуктів в Україні".

    Судячи з того, що вдалося дізнатися Forbes, "ГазУкраїна-2009" не кидає слів на вітер. У колі нафтотрейдерів і чиновників профільних міністерств компанію називають не інакше як "друга" Лівела", маючи на увазі фірму, яка в 2010-му ввезла в Україну нафтопродуктів на три з гаком мільярди гривень без сплати податків і митних зборів. Власник однієї з мереж АЗС визнав таке порівняння неточним: "Лівела" - це були квіточки, а ось тепер вже ягідки". Практично ніхто з чиновників Міненерго і нафтотрейдерів, з якими спілкувалися репортери Forbes у ході підготовки цієї статті, не дав згоди на пряме цитування в тексті. Деякі відмовлялися говорити про компанії навіть на умовах анонімності.

    Чим молода фірма так насолила зубрам ринку? Джерело в одному з профільних міністерств стверджує, що з травня по жовтень 2012-го група компаній "ГазУкраїна-2009" ввезла на територію України близько 400 000 т нафтопродуктів - понад чверть всього українського імпорту. "Компанія постійно нарощує обсяги. У жовтні вони ввезли близько 80 000 т, - зазначає співрозмовник. - Хоча рік тому їх взагалі не було на цьому ринку".

    Нафтотрейдерів обурює не стільки поява нового конкурента, скільки його методи. З виходом групи на ринок світлих нафтопродуктів у традиційних імпортерів палива виникли проблеми з митним оформленням. У неофіційних бесідах вони розповідають, що останні півроку на оформлення цистерн з паливом митниці потрібно 20-60 днів. До 2012-го ця процедура займала від двох днів до тижня. У листопаді про проблеми з проходженням митного контролю заявила компанія Rompetrol Ukraine. "Ми своєчасно сплатили податки і внесли передоплату на рахунки Держмитслужби, - повідомив її генеральний директор Андрій Кузьменко. - Але митники захотіли взяти проби, щоб підтвердити якість бензину. З незрозумілих причин вони цього не зробили, декларації не приймають, процес митного оформлення затягується". Імпортери стверджують, що "ГазУкраїна-2009" з такими проблемами не стикається.

    На внутрішньому ринку компанія діє іншими методами. У звіті за 14 листопада 2012 року агентство "Аргус" повідомляло, що великі нафтотрейдери - "БНК-Україна", "Галнафтогаз", Rompetrol Ukraine і "ТНК-Індастріз Україна" попереднього тижня продавали бензин Аі-95 за 12 650-12 800 гривень за тонну. "ГазУкраїна-2009", за інформацією "Аргуса", реалізовувала бензин цієї марки за 12 400-12 600 гривень, а великі покупці могли придбати у неї паливо ще дешевше - за 12 000-12 200 гривень. Звідки у компанії резерви для того, щоб давати покупцям 5%-у знижку?

    Джерело Forbes в Міністерстві енергетики стверджує, що компанія використовує схему "обірваного транзиту". Суть її в тому, що товар завозиться на територію країни і "втрачається", не доїжджаючи до точки призначення за кордоном України. Це дозволяє власнику вантажу уникнути сплати акцизу і ПДВ. За оцінкою чиновника, за шість місяців компанія таким чином заощадила майже 1,5 млрд гривень.

    Підтвердження словам чиновника Forbes знайшов в статистиці Державної митниці та "Укрзалізниці", чиї дані щодо обсягу імпорту нафтопродуктів сильно відрізняються. За січень-вересень 2012-го було розмитнено на 334 000 т нафтопродуктів менше, ніж ввезено в Україну залізницею (дані за жовтень на момент здачі статті опубліковані не були). Влітку 2012 року про ввезення на територію України імпортних нафтопродуктів без сплати ПДВ і акцизу в листі Миколі Азарову повідомили віце-прем'єр Сергій Тігіпко і міністр економіки Петро Порошенко. "Наявність таких нафтопродуктів призводить до зменшення надходжень до держбюджету і ставить під сумнів реалізацію соціальних ініціатив президента", - скаржилися члени Кабміну.

    "Те ж саме відбувалося рік-два тому на ринку зрідженого газу, який їм дуже швидко вдалося монополізувати, - розповідає один з нафтотрейдерів. - Був такий же демпінг і проблеми з митницею".

    На вітчизняний ринок зрідженого газу "ГазУкраїна-2009" дійсно прийшла раніше. Як повідомляло видання "Деловая столица", в 2010 році група нікому не відомих харківських компаній стала фаворитом спеціалізованих аукціонів з продажу зрідженого газу, які проводили державні "Укргазвидобування" і "Укрнафта", і скупила на одному з них весь жовтневий об'єм палива Кременчуцького НПЗ - близько 8000 т. До спецаукціону допускалися тільки компанії, що отримали відповідний дозвіл від Аукціонного комітету, більшість голосів в якому (6 з 10) належало очолюваному Юрієм Бойком Міненерговугілля.

    До 2010 року на спецаукціонах продавалося в середньому 10 000 т газу на місяць - за цінами в рази нижчими від ринкових, оскільки він призначався для продажу населенню. Незадовго до відставки Кабмін Юлії Тимошенко зобов'язав держкомпанії продавати на спецаукціонах весь видобутий ними газ. Навесні 2010-го продажі підскочили до 25 000 т, а потім і до 40 000 т на місяць. Трейдери, які раніше купували газ за ринковими цінами у виробників, до спецаукціону допущені не були. Вони спробували закуповувати зріджений газ за кордоном, але зіткнулися з проблемою, яку сьогодні не можуть вирішити імпортери бензину: митниця всіляко затягувала оформлення вантажу. У січні 2012 року президент Української асоціації зрідженого газу Сергій Півень в інтерв'ю "Економічній правді" визнав факт монополізації ринку, але категорично відмовився назвати ім'я монополіста.

    "На "ГазУкраїна-2009" сьогодні припадає близько 50% ринку зрідженого газу. Щомісяця компанія продає близько 40 000 тонн", - стверджує урядове джерело Forbes. За його оцінкою, на тонні палива компанія заробляє від 6000 до 9000 гривень.

    Представники "ГазУкраїна-2009", які раніше не спілкувалися зі ЗМІ, відкидають всі звинувачення на свою адресу. Вони пішли на контакт із Forbes і дали ряд відповідей на наші запитання.

    На початку славних справ

    Товариство з обмеженою відповідальністю "ГазУкраїна-2009" було зареєстровано в кінці 2008 року в селі Селекційне Харківської області. Статутний капітал - трохи більше 60 000 гривень, виручка в 2011-му - 838 млн гривень. За інформацією, отриманою від представника компанії, ця бізнес-група виникла задовго до реєстрації однойменної фірми - в 2003 році.

    Ім'я гендиректора ТОВ "ГазУкраїна-2009" Станіслава Левченка ні про що не говорить ні учасникам ринку, ні харківським бізнесменам, ні чиновникам, з якими Forbes спілкувався під час роботи над матеріалом. Всі вони як один стверджують, що групою компаній насправді керує Сергій Курченко. Відомостей про нього у відкритих джерелах ще менше, ніж про компанію "ГазУкраїна-2009".

    Представник "ГазУкраїна-2009" Андрій Кошель, який погодився зустрітися з Forbes, назвав себе заступником Курченка (на візитці Кошеля немає ні назви компанії, ні посади, а тільки П.І.Б. та телефон) і визнав, що його начальник - власник групи компаній "ГазУкраїна-2009".

    У письмовій відповіді, переданій компанією в редакцію, йдеться, що "Курченко не займає в ній якої-небудь адміністративної або розпорядчої посади". Перед самою публікацією матеріалу компанія донесла до редакції іншу позицію: мовляв, Кошель помилився, називаючи Курченка своїм босом. Хоча саме після дзвінка Сергію Курченкові Кошель вийшов на контакт з Forbes.

    Сам Курченко в листі до редакції зажадав опублікувати повідомлення про те, що він не є акціонером ТОВ "ГазУкраїна-2009". У шапці листа він вказав місцем проживання місто Чугуїв Харківської області.

    Курченко молодий: у вересні йому виповнилося 27 років. Бізнесмени, які спілкувалися з ним, характеризують його як толкового  та працьовитого юриста, який вміє домовлятися. Курченко навчався у харківській Юридичній академії імені Ярослава Мудрого. Кошель називає його самородком.

    Харківський знайомий Курченка, який просив не називати його імені, розповідає, що бізнесмен починав свою трудову діяльність з роботи юристом в місцевій компанії. "Курченко з сестрою відсуджує майно, яке було закладено за кредитами", - згадує він.

    Курченко відкрив свою справу, коли йому виповнився 21 рік: у 2006-му він заснував у Харкові компанію "Каскад КСВ". Фірма спеціалізувалася на операціях у сфері нерухомості і була зареєстрована на проспекті Гагаріна, 43/1. У коридорі першого поверху цієї будівлі журналісти Forbes виявили стару запилену вивіску інвестиційно-торговельної компанії "Каскад КСВ".

    У цьому і декількох сусідніх будинках, зведених акціонерним товариством "Житлобуд-2", отримали першу прописку багато компаній, близькі до "ГазУкраїна-2009".

    Крім фірми "Каскад КСВ" Сергій Курченко значиться співзасновником "КМК Ойл". За даними реєстру судових рішень, вона активно судилася з банками, які намагалися стягнути з неї іпотечні кредити. Гроші, видані Астра Банком, Райффайзен Банком Аваль, банком Фінанси та Кредит, Укргазбанком, Морським транспортним банком, "КМК Ойл" витратила на купівлю комерційної нерухомості в Харкові і ділянок в селах Харківської області.

    Але бізнес на нерухомості виявився для Курченка недостатньо масштабним.

    Більше компаній, хороших і різних

    На своєму сайті ГазУкраїна-2009 називає себе "групою компаній". Що мається на увазі під цим формулюванням? Група письмово відповіла Forbes, що в неї входить близько 30 компаній, що займаються імпортом і експортом, роздрібним і оптовим продажем зрідженого газу та світлих нафтопродуктів в Україні, Росії та Європі. Крім того, вона контролює 150 АЗС. Де і які саме, її представники повідомити відмовилися. Але заявили, що протягом півтора року група планує наростити їхню кількість до 700.

    Один зі співрозмовників Forbes передав виданню список компаній, які, за його твердженням, входять до групи (список опублікований на сайті). Редакція Forbes направила цей список представникам ГазУкраїна-2009, щоб група могла його прокоментувати. Офіційна відповідь групи: ці фірми стосунку  до неї не мають. У редакції є підстави сумніватися в щирості такого твердження. По-перше, джерело заслуговує довіри, оскільки близько знайоме з діяльністю групи. По-друге, при спілкуванні з Forbes представники групи не раз змінювали свою позицію.

    Курченко стверджує, що не є акціонером жодної з компаній списку і не займає в них "жодних адміністративних та розпорядчих посад".

    У списку - 55 юридичних осіб з назвами, які нічого не говорять учасникам ринку. Більша частина з них зареєстрована в період з 2009 по 2011 рік в Харківській області та Криму. Їх засновники - мешканці Харкова та області, які раніше не займалися підприємницькою діяльністю. Всі вони одночасно є і генеральними директорами заснованих ними компаній. Деякі за кілька місяців до реєстрації власних фірм шукали роботу на сайтах з підбору персоналу. Чимало компаній зі списку навесні 2011-го змінили харківську прописку на сімферопольську.

    Багато інформації можна почерпнути в реєстрі судових рішень. Forbes виявив близько 50 справ, в яких фігурують компанії зі списку. Більшість позовів пов'язані з претензіями податкових інспекцій чотирьох регіонів. У судових рішеннях зустрічаються формулювання "фіктивне підприємництво", "відсутність юрособи за місцем господарювання", "створили видимість проведення підприємством фінансово-господарських операцій", "заволодіння державними коштами в особливо великих розмірах".

    З реєстру ми дізналися, наприклад, що навесні 2010 року харківський слідчий з Управління боротьби з економічною злочинністю, ім'я якого в судовому рішенні не називається, порушив кримінальну справу за фактом підробки протоколу загальних зборів учасників компанії Кіровоградгаз-2000 (вона - фаворит тендерів, за допомогою яких державна компанія Укргазвидобування купує обладнання). У рамках справи було проведено обшук все за тією ж адресою - Харків, проспект Гагаріна, 43/1, але заступник прокурора області Сергій Хачатрян розпорядився порушити кримінальну справу про перевищення службових повноважень слідчим. Скаргу, на підставі якої діяв Хачатрян, подав генеральний директор компанії Фіскус-21, яка також фігурує в списку.

    Знайомі Курченка стверджують, що він добре знає керівників харківської прокуратури. "Він неймовірно комунікабельний і вміє вибудовувати відносини з правильними людьми", - говорить харківський бізнесмен, який просив не називати його імені.

    Ось ще два приклади судових рішень щодо фігурантів списку. У січні 2012 року Господарський суд АРК визнав банкрутом компанію Олквін. "Банкрутом" її фірма Східенергопостач-2. За кілька місяців до банкрутства вінницькі податківці пред'явили Олквін претензії на 10,6 млн гривень: мовляв, фірма мінімізувала свої виплати до бюджету, "створивши видимість товарних постачань"  компанії Ісіда Лайф на суму близько 31 млн гривень. Всі три фірми є в списку.

    "Якщо припустити, що юридичні особи в цій справі пов'язані, то, швидше за все, таке банкрутство можна назвати технічним або штучно створеним", - говорить партнер юридичної фірми Ільяшев і Партнери Максим Копейчиков.

    Королі тендерів

    У Forbes був і третій резон не довіряти твердженням групи про те, що компанії зі списку не мають до неї стосунку. У реєстраційних даних сайту ГазУкраїна-2009 зазначений харківський номер телефону. Він же фігурує і в протоколах розкриття пропозицій підприємств, які присутні в списку і виграють тендери НАК Нафтогаз України і його "дочок" - Чорноморнафтогазу, Укргазвидобування і Укртрансгазу.

    Один з фаворитів Укргазвидобування - вже знайоме нам підприємство Кіровоградгаз-2000 вписало цей телефон у тендерну документацію як свій контактний номер. У 2011 році компанія отримала держзамовлення на суму 194 млн гривень. Цей же номер вказує і сімферопольська фірма Нео-синтезгаз, яка брала участь у конкурсі ВАТ Криворіжгаз на продаж зрідженого газу. Конкуренцію їй склали Фіскус-21 і Кванта коста (обидві з Сімферополя), не рахуючи вибракуваних з різних причин конкурентів з Харківської і Полтавської областей. Всі названі учасники присутні в списку.

    Назви цих та інших фірм зі списку неодноразово згадувалися в пресі й фігурували в скандалах. Наприклад, власників компанії Універсалоптторг-Х, яка в 2011-2012 роках виграла тендери на загальну суму 440 млн гривень, у березні цього року намагалися розшукати репортери з Центру журналістських розслідувань. Але замість офісу знайшли гуртожиток Міноборони з приміщеннями, що здають в оренду. Проект Наші гроші викривав цю ж компанію у продажу труб Чорноморнафтогазу за вдвічі завищеною ціною, а інтернет-видання Лівий берег - у реалізації матеріалів для ремонту труб за ціною, яка в чотири рази вище ринкової.

    Всього, за підрахунками Forbes, за 2011-2012 роки компанії зі списку перемогли в тендерах на 2,1 млрд гривень.

    Чим викликані такі успіхи? Наші гроші пишуть, що на держтендерах компаніям групи ГазУкраїна-2009 протегують брати Сергій і Олександр Кацуби. Коли ця стаття здавалася в друк, 26-річний Олександр пересів із крісла заступника директора Чорноморнафтогазу в кабінет заступника голови правління НАК Нафтогаз України. Раніше цю посаду обіймав його старший брат Сергій, обраний депутатом Верховної Ради від Партії регіонів.

    У братів - харківське коріння. Їхній батько Володимир Кацуба довгий час працював головою Дергачівської райдержадміністрації Харківської області. Як і його старший син, Володимир Кацуба обраний до Верховної Ради за мажоритарним округом.

    Forbes поговорив із Сергієм Кацубою ще до того, як він покинув свій пост у Нафтогазі. Зв'язок з групою він категорично заперечував. "У нас стільки облгазів, стільки ТЕЦ, стільки підприємств ... Як за ними можна встежити? - Сказав він. - Я не знаю, хто стоїть за цими компаніями. Вони точно так само виграють тендери в Енергоатом, Укренерго, Укргідроенерго. Сергія Курченка Кацуба знає і характеризує як виключно працездатну людину, яка "завжди бере трубку". "Бізнес Сергія, пов'язаний з Укргазвидобуванням і Нафтогазом, починався з того, що він купував на аукціонах зріджений газ і продавав дрібним оптом. Потім потихеньку, потихеньку..." - розповідає Кацуба. На його думку, причина успіхів Курченка - виняткова працелюбність. "Просто одні сплять, інші працюють. Покажіть хоч одного, тим більше харківського, хто працює, - міркує він. - Прокидаються о десятій ранку, в суботу-неділю відпочивають. А інші, вибачте мені, по двадцять годин на день на роботі сидять". Курченко, за його словами, о сьомій ранку вже в офісі.

    Кореспонденти Forbes попросили Кацубу поговорити з Курченком і дізнатися, чи не погодиться він дати інтерв'ю для цієї статті. Курченко дозволив Кацубі передати нам його номер, але сам зустрічатися не став, а прислав свого представника - Андрія Кошеля, людину без місця роботи і посади на візитці.

    Доріжка нагору

    Чи достатньо однієї лише готовності Курченка спілкуватися з потенційними замовниками, щоб група так часто перемагала в тендерах? Джерела Forbes стверджують, що є й інші чинники. "Як вони можуть не перемагати, якщо перед конкурсом лунає дзвінок з Генпрокуратури з вимогою пропустити ту чи іншу компанію?" - розповідає на умовах анонімності високопоставлений чиновник Міненерго.

    "Його геній полягає в тому, що він зміг зв'язати чиновників з Нафтогазу з Генпрокуратурою", - пояснює харківський знайомий Курченка. Кілька незалежних один від одного співрозмовників Forbes стверджують, що у Курченка тісні стосунки з сином генпрокурора України Артемом Пшонкою. Відповідь ГазУкраїна-2009 на пряме запитання, чи протегує групі Пшонка-молодший: "Ні".

    Компанія зі списку нібито близьких до ГазУкраїна-2009 - Запорізький коксохімремонт - у 2011-2012 роках виграла конкурси на ремонт доріг у Токмацькому районі Запорізької області. Саме там Артем Пшонка виграв вибори у Верховну Раду. Проект Наші гроші писав, що єдиним конкурентом Запорізького коксохімремонта була Будівельна компанія Перша Чорноморська (також є в списку). З Пшонкою для ГазУкраїна-2009 тим часом продовжує розширюватися. В останньому кварталі 2011-го в орбіту групи ввійшла страхова компанія Перлина страхування і невеликий Реал Банк.

    Щоб стати по-справжньому системним гравцем, групі не вистачає тільки великого промислового активу. Звідси - гострий інтерес до купівлі  Лисичанського НПЗ. В офіційній відповіді групи значиться: "Завод потрібен компанії для подальшого розвитку бізнесу, і ми в змозі відновити працездатність підприємства".

    Які подальші плани ГазУкраїна-2009? У письмовій відповіді стверджується, що в групі почалася реструктуризація, і цей процес займе близько чотирьох місяців. "Жодна компанія не погодиться показувати процес своєї реструктуризації, - пише представник групи. - Але з її результатом і новою структурою ми готові ознайомити вас одними з перших". Досить імовірно, назва групи до того часу зміниться на більш звучну, сказав Forbes Кошель.

    Эта же новость на Корреспондент
    Комментариев (0)
    Реклама
    Мы в соцсетях
    Реклама
    Реклама
    Реклама
    Для удобства пользования сайтом используются Cookies. Подробнее здесь