РИА Новости: Гоголь - разом чи окремо?

Чи, можливо, він - явище, яке об'єднує дві нині самостійні культури?

Більшість громадян України вважають Миколу Гоголя "своїм" письменником, при цьому 22,9% громадян визнають його письменником виключно українським. Такі дані були отримані під час опитування, проведеного на замовлення української філії російського Інституту країн СНД.

За результатами дослідження, 38,9% українців вважають, що Гоголь "і російський, і український письменник одночасно".  

Іноземець чи національна гордість?

"Кожен, звичайно, в поняття "свій" вкладає власне розуміння, але Гоголь не чужий точно для 60% населення України. І в цьому сенсі кожен, хто так вважає, запитує, чому Микола Васильович, наш земляк, вивчається в школі в курсі іноземної літератури", - прокоментував ці цифри директор української філії Інституту країн СНД Володимир Корнілов. Він нагадав, що близько двох років тому під час іншого дослідження з'ясувалося, що більшість населення України, у всякому разі, на той момент виступало за те, щоб в українських школах було введено курс російської літератури.

"Я не думаю, що ці тенденції в значній мірі змінилися, - зазначив політолог. - Українській державі слід серйозно задуматися над тим, щоб ці побажання українських громадян були враховані".  

З цим не погоджується депутат Верховної Ради з фракції "Наша Україна - Народна самооборона" Олесь Доній. За його словами, якщо вводити в українській школі курс російської літератури, то "тоді потрібно ввести і американську  літературу, і французьку, і німецьку, і англійську. А інакше наші школярі просто будуть поза світовим контекстом. От у нас, наприклад, була українська і російська література, а світової не було, і я Шекспіра в школі не вивчав. Це ж ненормально!", - зазначив Доній.

У свою чергу соціолог компанії "Research & Branding Group" Євген Копатько зауважує, що та класична література, яку старше покоління вивчало в школі, відрізняється величезним енергетичним зарядом.

"За нею був дуже серйозний і глибокий зміст, за нею, якщо хочете, була історія країни. І якщо ми зараз втратимо чи перепишемо цю історію, дуже складно буде потім повернутися чи щось створити нове", - підкреслив експерт, додавши, що Гоголь - це загальне надбання України і Росії, "наше спільне історичне минуле".

"Треба пам'ятати про те, що нас об'єднує і дає можливість почувати себе людьми, у яких є велика історія. Будемо пам'ятати - тоді ми, напевно, маємо право на майбутнє, - сказав Євген Копатько.

Але думка про спільне минуле і майбутнє не у всіх викликає ентузіазм. Той же Олесь Доній вважає, що немає потреби шукати в українській культурі тільки ті персонажі та події, які повинні підтвердити необхідність єднання з Росією. "Росіяни можуть вважати Гоголя своїм, він дуже багато зробив для російської літератури, а ми своїм, це зовсім не означає, що у нас спільні культури, що у нас спільні держави. Це неправильно, це буде тільки відстороняти нас".

Росія і Україна: коли святкувати ювілей?

Більшість українців (59,3%) вважають, що 200-річчя з дня народження Гоголя потрібно відзначати на офіційному рівні, не погоджуються з цим 26%, решта  не змогли відповісти, чи взагалі відмовилися відповідати на це запитання. Підтримали ідею спільного святкувати гоголівського ювілею і в Росії і в Україні 58,7% опитаних. У той же час 10,1% респондентів заявили, що Україна взагалі не повинна святкувати ювілей Гоголя.

"Більшість мешканців навіть Західної України вважають, що ювілей Гоголя треба відзначати на офіційному рівні. І в цьому сенсі дивним виглядає ігнорування цієї дати з боку своєї ж  української держави", - вважає Корнілов. За словами експерта, заклики до спільного святкування на протязі двох років неодноразово звучали з боку Росії, в тому числі і на особистих зустрічах Путіна і Ющенка. Однак зустрічного руху, очевидно, не було.

Низка політиків з оточення Ющенка пояснюють це тим, що святкувати ювілей на офіційному рівні не обов'язково - "в Україні інший стиль".  

"Так, Росія любить все святкувати на державному рівні. А в Україні, коли вона це робить, досить часто це буває невдалим", - говорить той же Доній, додаючи, що є натомість вдалі приклади приватної ініціативи, такі як фестиваль "Гогольфест".

Він висловив думку, що нинішні розмови навколо Гоголя занадто заполітизовані. На думку Донія, все розставить на місця час (років 200-300) і стійкість держави. "Якщо не буде якихось реальних загроз для самого існування Української держави, то зміниться ставлення до іншомовної культури, вона не буде частиною еліти сприйматися як щось небезпечне. Поки ж все іншомовне сприймається з обережністю, тому що з цим може бути пов'язана не тільки культурна експансія, але й певна політична ", - сказав він.

Труднощі перекладу

Чи необхідно для видання перекладати Гоголя українською мовою? 53,2% опитаних вважають, що твори Гоголя слід видавати в Україні на мові оригіналу. Перекласти українською пропонують 17,1% респондентів.  

Володимир Корнілов вважає, що перекладати Гоголя, звичайно, необхідно, але при цьому неприпустимо "редагувати, переписувати і піддавати цензурі великого письменника", причому робиться це на догоду ідеології - наприклад, в перекладах творів Гоголя усюди слово "російський" замінюється словом "український" . Він же зауважує, що неприпустимо "виштовхувати" з української культури багатьох знакових фігур. "Це смішно, - зауважує експерт, - коли мешканці села, де народився і виріс Паустовський, вивчають творчість Паустовського в курсі іноземної літератури".  

Соціолог Євген Копатько висловлює впевненість в тому, що в майбутньому на  нас чекає ренесанс у відчутті близькості російської та української культур. Зараз маятник колихнувся в одну сторону, але він піде назад. Тому що конфронтація і самоідентифікація за рахунок інших - в цьому ми вже переконалися - не приносить позитивних результатів. Ми тоді будемо відчувати себе жертвами, а не переможцями. Наша спільна історія - це історія перемог, ми нація переможців. І, дасть Бог, ми повернемося до тих часів, коли наші спільні досягнення не будуть предметом обговорення".

Не випадково вже сьогодні 72% українців вважають, що фігура Гоголя безумовно об'єднує Росію і Україну, і тільки 6,8% з цим не погоджуються.