НГ: Росія поступається, але не здається

Головний наслідок "газової війни" - це непоправна шкода репутації Росії. Впродовж трьох тижнів було відключене постачання газу Україні і впродовж двох тижнів - Європі. При цьому Росія втратила приблизно 2 млрд доларів через недопоставки. Газпром зазнав поразки, яку російська пропаганда подає як перемогу.

Зараз Україна цілком може собі дозволити не купувати в першому кварталі 2009 року газ за високою ціною 360 доларів за тисячу кубометрів. Вона серйозно знизила споживання газу, який знаходиться в сховищах, і наростила його видобуток. Крім того, українці зараз палять мазут на своїх електростанціях, який різко подешевів.

Україна уклала з Росією угоду про постачання газу в 2009 році, в якому замість фіксованої річної ціни (на її встановленні раніше наполягав Газпром) з'явилася "плаваюча" ціна, прив'язана до європейських газових котувань. Ці котування прив'язані до падаючих світових цін на нафту. Таким чином, ціна на газ для України буде поквартально знижуватися, і, можливо, у четвертому кварталі 2009 року вона буде нижчою від тієї, за якою Україна отримувала газ минулого року. А середньорічна ціна газу може скласти близько 200 доларів за тисячу кубометрів. Звичайно, це не той результат, заради якого Газпрому варто було на два тижні відключати газ Європі.

Якщо ціна нафти протримається хоча б ще півроку в коридорі 40-50 доларів, то з першого січня 2010-го європейські ціни впадуть нижче 200 доларів за тисячу кубометрів, а Україна буде одержуватиме газ ще дешевше. Для України така угода в короткостроковій перспективі є дуже вигідною. Не впевнений, що в довгостроковому плані вона збережеться - швидше за все, її зі скандалом переглядатимуть.

Думаю, що й питання про транзитний тариф закладає міну під російсько-українські відносини та готує новий конфлікт. В угоді між Володимиром Путіним і Юлією Тимошенко сказано, що з першого січня 2010 року Газпром переходить на транзитний тариф, прив'язаний до "європейського рівня". Що це таке, ніхто не знає - єдиного європейського транзитного тарифу не існує, ставки коливаються від 1,5 до 7-8 доларів за прокачування тисячі кубометрів газу на сто кілометрів. Тому укладена в Москві угода створює величезні можливості для українських політиків, які почнуть нав'язувати захмарні ціни. А у Росії немає юридичного механізмів захисту - ми не ратифікували Енергетичну хартію.

Усунення з газової схеми швейцарської фірми - посередника Росукренерго - я вважаю досягненням і приписую його Юлії Тимошенко. Відсутність прямих відносин між Росією та Україною створювало проблеми: Газпром сам не міг збирати платежі, і не міг закликати до відповідальності Нафтогаз. Зараз така юридична можливість з'являється. Прибуток не буде осідати в Швейцарії, гроші стане отримувати Газпром. Три роки тому російська сторона за своєю ініціативою запропонувала допустити Росукренерго у газові відносини між Росією і Україною, хоча пропаганда приписує це Віктору Ющенку. Думаю, що він був також зацікавлений у посередництві Росукренерго, однак ініціатива належала все-таки Газпрому. Російські керівники чинили опір спробам прибрати Росукренерго. Так, півтора роки тому, коли Тимошенко стала прем'єром, вона відразу запропонувала прбрати посередників, однак Дмитро Медведєв, який тоді був віце-прем'єром, заявив, що Росукренерго слід зберегти.

Володимир Мілов - президент Інституту енергетичної політики, спеціально для Новой.

---