Перемога Європи. Санду переобрали президентом

 

Майя Санду у другому турі президентських виборів у Молдові випередила свого суперника, колишнього генпрокурора країни Олександра Стояногло майже на 11% голосів. За офіційними даними, що надійшли до ЦВК Молдови з усіх 2219 виборчих дільниць, Санду зібрала 55,33% голосів, Стояногло відповідно — 44,67%.

 

Перемога діаспори

 

Численні молдавани, що живуть у Європі, в переважній більшості підтримують Санду. Після підрахунку голосів з більш ніж 80% виборчих дільниць на президентських виборах у Молдові з мінімальним відривом лідирував колишній генпрокурор Олександр Стояногло. З кожним доданим відсотком підрахованих голосів розрив між кандидатами скорочувався, а попереду — підрахунок голосів молдавської діаспори в країнах Європи.

 

Молдова — одна з небагатьох країн, де саме діаспора може сказати в результаті вирішальне слово. Два тижні тому, коли під час першого туру президентських виборів паралельно проводився референдум про європейський вибір Молдови, коли голоси тільки почали рахувати, супротивників євроінтеграції було чи не на 10% більше. Але після підрахунку голосів на закордонних дільницях рішення вписати до Конституції країни її прагнення до Євросоюзу було ухвалено, хай і з мінімальним відривом.

 

У 2020 році саме голоси діаспори забезпечили у підсумку Майє Санду перемогу над її противником, чинним на той момент президентом Ігорем Додоном, який представляв ту саму Партію соціалістів, від якої цього разу балотується Олександр Стояногло.

 

Захід чи руський мир

 

На думку експертів, Санді вдалося мобілізувати своїх прихильників за допомогою цілеспрямованої поляризації молдавського суспільства. Їй вдалося переконати співвітчизників, що 3 листопада відбудуться чи не найважливіші вибори в історії Молдови: на них вирішуватиметься, чи продовжить країна свій курс на зближення із Заходом та реальну демократію чи зробить вибір на користь руського мира та масштабних схем скуповування голосів.

 

І хоча опонент Майї Санду взагалі не порушував питання геополітичного майбутнього країни таким чином — більше того, Олександр Стояногло називав євроінтеграцію національною ідеєю Молдови, — аргументи Санду спрацювали.

 

По-друге, на думку експерта київського Центру досліджень зовнішньої політики України Українська призма Сергія Герасимчука, Росія, незважаючи на те, що вона явно підігравала Олександру Стояногло (хоча той, мабуть, її про це не просив — Москва просто у своєму стилі грала на поразка норовливого прозахідного лідера пострадянської країни), насправді допомогла кампанії Санду.

 

"Спочатку, як не дивно, тут зіграли грузинські вибори. Побачити аналогію було нескладно: держава-кандидат у ЄС, де перемагають проросійські сили, втрачає європейську перспективу. А потім під час виборів у самій Молдові, коли виборці Санду побачили, який шалений тиск чинила Росія. По суті, своєю агресивною поведінкою, підвозами виборців Росія навіть у день виборів, коли агітацію заборонено, додатково мобілізувала виборця Майї Санду”, — вважає Герасимчук.

 

Нові вибори

 

Перемога на президентських виборах по суті починає для команди Майї Санду наступну, навіть важливішу виборчу кампанію. Влітку 2025 року в Молдові відбудуться вибори парламенту, а оскільки ця країна є парламентською республікою, то саме результат цієї кампанії визначить конфігурацію її влади на найближчі роки.

 

Зараз партія Санду Дія і солідарність має абсолютну парламентську більшість, що перетворює президента на головного політика країни, який часом навіть виходить за межі своїх конституційних повноважень без будь-яких згубних для себе наслідків.

 

Поразка нинішньої партії влади на виборах наступного року автоматично перетворить Майю Санду на молдавську королеву — кишинівський аналог грузинського президента Саломі Зурабішвілі, яка хоч і стоїть на цілком прозахідних позиціях, але не має реальних важелів впливу на проросійські кроки Грузинської мрії Бідзіни Іванішвілі.